У кожного поета своє джерело натхнення, і природа тут має особливе місце. Одні автори пишуть маленькі вірші про природу, інші створюють великі твори, та найголовніше, що висловлюють вони одне й те ж почуття – любов до живого світу. Скільки епітетів і ласкавих слів поети знаходять, щоб передати ту красу, яку вони бачать навколо себе, якою так захоплюються, від якої не можуть відвести погляд, яка надихає і дарує незабутні враження.

Присвячуватись поезія про природу може будь-якій порі року, бо у кожній з них є щось своє особливе і прекрасне, що не може не помічати чутлива творча душа. Будь-які явища природи можуть стати натхненням, але особливо «романтичним» буває дощ, який різні автори описують по-різному. Комусь він навіює сумний настрій, а для когось стає живильною «росою», яка може когось чи щось повернути до життя.

Рідна природа – рідні вірші

Звісно, читати можна будь-чию поезію, але вірші українських поетів про природу мають особливу енергетику (і не лише для українців). Для тих, хто народився і виріс в Україні, вони звучать як щось рідне і знайоме, бо в них автори описують те, що людина бачить навколо себе, вона може зрозуміти кожне слово, відчути його, побачити описані пейзажі в уяві.

А для іноземців українська поезія про природу стає «путівником» по прекрасній землі, знайомить з її найкращими і найкрасивішими куточками, розповідає про те, як тут живеться і чим деякі пересічні громадяни мають можливість милуватись мало не щодня. Поезія – це ніби картини, тільки написані не фарбами, а словами, і насолоджуватись ними може кожен.