На півночі кедр одинокий
В холодній стоїть вишині,
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у східній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Вірш «На півночі кедр одинокий» Генріхом Гейне був написаний у 1823 році. Через цей поетичний твір поет хотів розкрити свою душу і розповісти про переживання, пов’язані з нерозділеним коханням. Тільки говорити автор вирішив мовою образів і символів, тому про людей напряму у ньому не згадується, а є лише дерева і загальний пейзаж. Вірш увійшов до «Книги пісень», збірки творів Гейне.
Автор розповідає про почуття самотності, бо коханої немає поруч, і їм, можливо, ніколи вже й не доведеться зустрітись, від чого й огортає душу смуток. Природа – це один із символів, який використовує поет, щоб висловити почуття, і тут вона зображена ніжною і навіть дещо сентиментальною. А головними персонажами виступають кедр і пальма. Це дерева, які ростуть у різних частинах світу і взагалі не зможуть співіснувати на одній території, бо кожному потрібні свої умови для життя.
Кедр, який символізує чоловіка, знаходиться на півночі, де його вкривають сніги і лід. А пальма – жінка, яка живе на півдні, де сонце безжально обпікає землю і ту скелю, на якій вона стоїть. Кедр може бачити пальму лише уві сні, коли занурюється у дрімоту і до нього приходять видіння. Так і закоханий чоловік думає, мріє і марить своєю коханою, від якої з певних причин знаходиться дуже далеко і навіть не знає, чи зможуть вони колись побачитись взагалі.
Вірш невеликий за розміром, і поет у ньому використовує лише метафори та епітети у якості художніх засобів. Загалом же даний твір можна сміливо називати взірцевим, бо у жанрі романтичної поезії він один з найкращих. Варто зазначити, що у ньому є подвійний зміст, оскільки поет не лише розповідає про смуток через неможливість бачитись з коханою, а й показує трагедію особистості, яка зі своєю духовністю почувається самотньою у міщанському суспільстві. Високі почуття не всі можуть сприймати, цінувати і правильно розуміти, і смуток від цього схожий на стан, коли пальма, що звикла до сонця, не може жити в холоді снігів поруч з кедром…