Вірш «Арфами, арфами…» Павло Тичина

Вірш «Арфами, арфами» Павло Тичина, який увійшов до збірки «Сонячні кларнети», написав у 1914 році. Це приклад пейзажної лірики, де описується краса природи і радісні почуття від приходу весни. Автор хотів передати ті відчуття захоплення і радості, які виникають, коли людина може бачити природу у всій її красі, бо весна – це початок нового життя, це символ змін на краще, а ще – кохання. Тичина ніби співає гімн весні, яка несе красу і надію на щастя.

У творі відчувається мелодійність і музичність, які створюються за допомогою використання не одного віршованого розміру, а двох. Це дає відчуття, ніби звучить не просто вірш, а музичний інструмент – та сама арфа, яка згадується у назві.

Автор використовує пестливі слова, неологізми, епітети, повтори та метафори як художні засоби, щоб передати у віршованих рядках свої емоції у передчутті весни. А серед образів, які він зображує, є не лише ліричний герой (людина), а ще й образи природи, різних явищ та предметів. Весна символізує оновлення всього, а бій – життєві труднощі і змагання.

Поет показує свого ліричного героя у піднесеному настрої, бо вже наближається весна, передвісниками якої є пташки, що співають, і струмочки, що дзвенять. Він сам милується природою і закликає свою кохану відкрити серце і душу назустріч весні, бо принесе вона щось хороше і приємне.

Гармонійність звуків – ось що вражає читача. Авторові вдалось підібрати такі слова і так їх гарно між собою скомпонувати, що неможливо не відчути ті емоції, які він в них вкладав. Описи пейзажів настільки яскраві і живі, що перед очима одразу ж вимальовуються картини весни, яка от-от стане повноправною господаркою на землі. Використовуючи назви кольорів і відтінків, поет показує, скільки почуттів у душі героя молодого і закоханого – у дівчину, у весну, у саме життя.

Слухати читання вірша «Арфами, арфами» Павла Тичини онлайн