Жовтень жовті жолуді
На базар несе,
Пише осінь охрою
Золоте есе.
Листопадом, бабиним літом
Набиває вітер золотий кисет,
злотом люльку креше,
золоті пожежі попасом пасе.
Сонце — обережне —
Золотими клешнями —
В золоту Родощ
Золотим пожежником
Походжає дощ.
Популярні запитання зі шкільної програми:
Автор віршем демонструє свій осінній настрій. Він описує все, що бачить та чує – все золоте та красиве, живе та надихаюче. Він чує вітер, дощ – все це прояви прекрасного бабиного літа. Коли читаєш вірш, сам відчуваєш музику природи та насолоджуєшся цим.
**********************************************************************************
Вірш «Жовтень жовті жолуді» Анатолія Мойсієнка є прикладом пейзажної лірики, який допомагає людям побачити красу, яку мало хто помічає, бо постійно заклопотаний своїми справами. Не всі люди насправді вміють бачити те прекрасне, що знаходиться у них під ногами і навколо, хоча природа щодня може радувати своїми подарунками. А от поет не просто цю красу помічає сам, а ще й з іншими хоче поділитись своїми спостереженнями, тому й народжуються такі прекрасні поетичні рядки.
Мойсієнко описує найкрасивіший період осені, коли природа грає усіма своїми барвами і викликає лише позитивні емоції. Центральним образом у вірші виступає саме осінь, а не ліричний герой. Він тут лише спостерігач, який захоплено і заворожено дивиться на цю «красуню в золоті» і радіє.
Твір наповнений зоровими образами, тому читачам легко уявити все те, про що говорить поет. Він використовує такі слова і образи, що можна навіть «почути» звуки, характерні для осінньої пори. Автор використовує прийом персоніфікації і це робить природу дуже схожою на людей. У нього жовтень виступає як дбайливий господар, який вже зібрав урожай і несе його на базар, а сонце поводиться обережно і трохи незграбно, бо це вже не літо, коли воно володарювало…
Зазвичай осіння пора викликає смуток, бо багато дощів і похмурих днів, але тут автор показує її яскравою і красивою, демонструє її велич. Тому і кольори у вірші переважають жовті і золотисті, які вказують на красу і багатство. Серед художніх засобів поет використовує також епітети і метафори, які роблять слова і образи реалістичними і живими.
Головна думка, яку автор хоче донести автор, полягає у тому, що людям варто частіше звертати увагу на природу, бо вона ж так на них схожа, а ще – вона прекрасна і щедра, нею можна милуватись і захоплюватись. А якщо людина береже природу, то так вона піклується не лише про неї, а й про себе і про все людство.