Вірш «Заспів» Олександр Олесь

Вірш «Заспів» Олександра Олеся – вступний твір до збірки «Княжна Україна», в якій автор розповідав про історії свого краю часів середньовіччя та існування такої держави, як Київська Русь. Твір є преамбулою, що пояснює та інтригує читача тим, про що мова буде йти далі в тексті, який проведе читача по важким та водночас героїчним стежкам історії його Батьківщини. Олеся сміливо можна назвати патріотом своєї землі, якому була небайдужа її доля, й про яку він хотів поговорити в своїх віршованих творах. Він переконаний в тому, що ключ до розуміння сучасності лежить в глибинній та сивій старині минулого.

Україна та її люди ніколи не жили в довговічному спокої. З давніх давен на землі цього краю нападали, ділили та грабували, проте це не завадило людям, що тут існували завжди, боронити та відстоювати свої права. Метафори пронизують весь текст, зокрема фрази «ріки крові» та «минуле, що нащадками забуте» прямо відсилають до того, що найбільше турбує автора в житті його країни як в минулому, так і в сьогоденні. Олесь переконаний, що не може нація мати щасливого сьогодення, не вивчивши уроків, які йому дало минуле. Розкрити цю тему повинен не лише цей твір, але й вся збірка, яку він відкриває.

Серед художніх засобів, використаних письменником, неможливо не відзначити персоніфікації. За допомогою них автор оживляє природу, надаючи їм людських рис, водночас показуючи читачеві те, як предки сприймали світ, що їх оточує. Для них це не був набір зрозумілих природних явищ, а навпаки. Вони вбачали в цьому силу духів, богів та надприродних сил, від яких залежала доля людей. В свою чергу, епітети, синекдохи та повтори надають тексту рис билини чи старовинної поеми, наближуючи жанр твору до часів, про які він говорить. Цей твір – захоплюючий вступ до величної літературної картини життя слов’ян та їх держави, що не може не вразити навіть сьогодні.