А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Вірш «Крила» Ліна Костенко написала, коли перебувала у Польщі у 1958 році. Це філософсько-ліричний твір, у якому поетеса говорить про людей і їх «окриленість». Поштовхом до створення вірша стали відвідини письменницею одного польського міста, коли вона розмірковувала над тим, чи варто їй переїжджати до цієї країни разом зі своїм коханим чоловіком. В кінцевому результаті вона обрала повертатись у рідну Україну і жити там, а вірш став способом виразити свою тугу за Батьківщиною, поки вона була від неї далеко.
Коли Ліна Василівна писала цей вірш, вона сумувала, що не має таких крил, як у птахів, щоб з легкістю полетіти додому, коли цього дуже хочеться. Але крила у неї були, тільки інші – зі спогадів і творчості. На них можна полетіти куди завгодно і у будь-який момент. І такі крила є у кожної людини, головне, щоб вона про них не забувала. Певно, це і була головна ідея, яку письменниця хотіла донести своїм твором.
Ще одна ідея вірша у тому, що життя людини не буде прекрасним і цікавим, якщо вона не матиме мрій. Потрібно не просто жити, а ще й до чогось прагнути, про щось мріяти, ставити собі цілі. Матеріальне життя без духовного буде занадто буденним і одноманітним, приземленим.
У вірші Костенко використовує велику кількість художніх засобів, серед яких, окрім звичних епітетів і порівнянь, можна побачити риторичні запитання і оклики, метафори, порівняння (звичайне і заперечувальне), антитезу і рефрен. Поетеса наголошує, що «крила» є у кожної людини, тільки у всіх вони різні, бо у когось «з вірності у коханні», а у когось «з пісні, або з надії». Таланти чи чесноти, які має конкретна людина, возвеличують її, підносять вгору, ніби на крилах, і дають можливість «літати», нехай і у духовному сенсі.