Вірш «Я…» Василь Симоненко

Вірш «Я…» Василя Симоненка, написаний ним у 1962 році, є прикладом громадянської лірики у поезії. А виражає автор у ньому свій протест проти диктатури і свавілля влади, яка намагалась перетворити суспільство на «сіру масу», яка лише покірно виконує команди, де немає особистостей.

Симоненко не був згоден перетворюватись на того, у кого немає власного «я», і заявляв про це відкрито і прямо. Він був переконаний у тому, що кожна людина неповторна, і хоч усі між собою схожі, але при цьому різні, як окремі всесвіти.

Симоненко говорить вустами ліричного героя у творі, і це відображення його самого. Отже, його герой – це особистість, яка не боїться показати себе, заявити про своє існування. І всі інші люди, які є навколо, для нього такі ж особистості, які заслуговують на повагу і визнання. Але на початку вірша можна побачити не лише головного героя, а й образ ще однієї людини – представника влади, який намагається принизити і знецінити чуже «я».

Людей, які поважали себе, влада бачити не хотіла, вони були для неї незручними, але ліричний герой не готовий підкоритись владній «машині», яка всіх зрівнює і робить однаково неважливими. Його неможливо залякати і навіть силою змусити відмовитись від себе і від самоповаги. Ба більше, ліричний герой переконаний, що національна гідність народитись може лише з відчуття власної гідності кожної людини. Там, де людина поважає себе, вона поважає й інших, і так народжується народ, який себе цінує і поважає, так з’являється справжня нація.

У вірші автор використовує велику кількість художніх засобів, серед яких є метафори, епітети, порівняння, повтори, гіперболи та інші. Зустрічаються також частини відомих фразеологізмів, а деякі фрази, «народжені» поетом, настільки влучні і яскраві, що стали крилатими і «пішли» в народ.

Слухати читання вірша «Я…» Василя Симоненка онлайн

Додати відгук на вірш «Я…» Василя Симоненка