Вірш «І Архімед і Галілей… (і на оновленій землі врага не буде супостата)» Тарас Шевченко

Вірш «І Архімед і Галілей…» Тарас Шевченко написав у 1860 році у Петербурзі. У ньому поет в черговий раз говорить про те, що колись настануть часи, коли Україна буде вільною від «супостата», а українці самі будуть хазяйнувати на своїй землі. Шевченко про це мріяв і у таке майбутнє вірив, хоча й бачив перед собою реальність дещо іншу.

Архімед і Галілей, про яких автор говорить у першому рядку вірша, виступають в образах шукачів правди. Потім йдуть апостоли, з образу яких «виростають» люди, які з’являться пізніше. Вони будуть гармонійними, так само як і суспільство, у якому вони зростатимуть, бо будуватиметься воно на християнських засадах. Образи царів і їх царят дуже контрастують з ними, і весь твір побудований на цьому контрасті.

Шевченко використовує образи тих, хто шукає справедливості і правди, протиставляючи їм тих, хто цього всього не просто не хоче, а ще й знищити намагається. Вгодоване духовенство – це теж образ ворога. Поет чергує образи «темні» й «світлі», виводячи на перший план то одні, то інші. Крім того, можна побачити, як у віршованих рядках все рухається від часткового до узагальненого, оскільки спершу були окремі імена, а в кінці вже звучить загальне «люди».

Окремим рядом йдуть образи їжі, які теж можна бачити від самого початку твору. Тут і вино, і єлей, і хліб. Про останній автор говорить спочатку як про крихту, а потім вже йдеться і про зерно, якого багато, але через ворогів воно буде знищене. Загадом для даного твору характерними є афористичність і символізм, також поет використовує оксиморони і антитезу. Простий народ у нього – це борці за правду, а царі і духовенство – ті, хто знищує уявлення про справедливість і показує приклад жадоби і жорстокості.