Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Вірш «Рідна мова» Дмитро Павличко написав для дітей, бажаючи розповісти їм про те, яке велике значення має для кожної людини її рідна мова. У першому ж рядку твору поет звертається до дитини, пропонуючи їй задати собі запитання, хто ж вона є. Автор упевнений, що у відповідь на це озватись має рідна мова, тобто слова, які скаже дитина, мають зазвучати з вуст її рідною мовою. А оскільки Дмитро Павличко – це поет український, то й мову він має на увазі українську.
Павличко розумів, яке значення для всієї нації має її мова. Люди повинні нею розмовляти, берегти її, щоб вона продовжувала існувати і не зникла. А щоб усі про це знали і пам’ятали, починати говорити про це потрібно ще з дитячого віку, тому й звертається поет саме до дітей.
Він розповідає їм, що у мові зберігається душа народу, всієї країни. Вона служить основою внутрішнього світу, вона тримає на плаву у важкі періоди життя. І куди б людину не занесло море життя своїми хвилями, які б події з нею не відбувались, які б випробування вона не проходила, якщо у її серці продовжує жити рідна мова, то все з нею буде добре, вона не зламається.
Сам поет був щирим патріотом своєї Батьківщини, і він знав, що слово має значення. Тому через творчість поет закликав людей плекати свою мову і ніколи про неї не забувати, навіть опинившись десь на чужині. У його вірші всього три строфи, але використати автор встигає чимало художніх засобів, щоб показати глибину своєї думки. Серед них метафори, епітети, порівняння, перебільшення і повтори.
Скільки б не пройшло часу з моменту створення цього віршованого твору, він буде залишатись актуальним, бо тема мови, особливо для українців, важливою була, є і буде. Кожен українець має пам’ятати, що він є носієм історичної пам’яті про свій народ, поки розмовляє українською мовою. А якщо дозволити комусь цю мову знищити, то зникне і ціла нація, цілий народ, який так довго і важко виборює своє право на вільне життя.