Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко
- Автор: Ліна Костенко
- Жанри: ⭐️ Вірші, поезія ⭐️ | Сучасні вірші | 💬 Вірші про мову
Читати онлайн вірш «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліни Костенко українською мовою
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Аналіз вірша «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліни Костенко українською мовою (паспорт твору)
Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліною Костенко був написаний у 1977 році. Це філософсько-ліричний твір, у якому поетеса хотіла показати, яку силу має слово у житті людини, і яку відповідальність перед суспільством несе митець, для якого слово – не лише засіб вираження думок, а ще й справжня зброя. У цьому творі відображається загальна сутність поезії, через яку автор може передавати будь-які емоції.
Ліна Костенко була впевнена у тому, що звичайні люди можуть використовувати будь-які слова і вирази, щоб висловитись, а от поетам варто бути дуже обережними зі словами, тому що на них лежить велика відповідальність. Кожне слово, яке напише чи озвучить поет, кожен рядок матиме певний зміст і силу.
Словом, як відомо, можна і вбити, тож потрібно добре думати, перш ніж щось видавати на загал. Через слова люди ніби надають форму своїм переживанням, і буде краще, якщо ця форма буде безпечною для інших, особливо, якщо твоє слово має значення у суспільстві (як поетичне).
Вірш має невеликий розмір (три строфи), але у нього вкладено стільки експресії та почуттів, що відчувається він як великий і вагомий твір. І кожен новий рядок підсилює головну думку, яку доносить до людей поетеса. Написано твір від імені ліричного героя, який добре розуміє, яку силу може мати слово і яку відповідальність несе той, хто його промовляє.
Герой розмірковує про роль мистецтва у житті суспільства, про те, яке завдання виконує воно загалом і поезія окремо. Ліна Костенко використала епітети, метафори, антитези і анафори у цьому творі.
Крім того, у ньому можна побачити контекстуальні антоніми – асфальт і спориші, через які показане порівняння життя сільського і міського. Поетеса була «шестидесятницею» і тривалий час змушена була писати «для себе», тобто не показувати нікому свої твори, і сила слова для неї мала особливе значення.
Залишити відповідь