Добрий вечір тобі, пане господарю.
Радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами,
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості:
Ой що перший празник – Святеє Рождество,
А другий вже празник – Святого Василя,
А третій вже празник – Святі Водохрещі.
А що перший празник зішле тобі втіху,
А що другий празник зішле тобі щастя,
А що третій празник зішле всім нам долю,
Зішле всім нам долю, Україні волю.
Колядка «Добрий вечір тобі…» вважається однією з найвідоміших і найпопулярніших в Україні, і присвячена вона темі Різдва. Це свято здавна було улюбленим для народу, тому й чекали його завжди з нетерпінням і великою радістю. Люди заздалегідь готувались до різдвяних днів, а ходити між хатами, співаючи колядки, було улюбленою справою не лише дітей, а й дорослих.
Даний твір присвячено радісній події для всього людства – народженню Христа, і кожного господаря з цим вітають, а разом вже і з новорічними святами. Колядка має піднесений настрій, тому й у людей він покращується, коли вони починають її співати. Особливість такого поетичного твору у тому, що його дійсно потрібно не розповідати, а проспівувати, заходячи у гості до когось.
Головна думка, яка звучить у колядці, у побажанні того, щоб наступний рік був кращим за попередній, у сподіванні, що він буде щедрим і щасливим, а у господаря буде міцне здоров’я і багато енергії. Усіх закликають радіти і застеляти столи, бо «Рік новий народився». Серед художніх засобів, які використовуються у творі, є і епітети, і звертання, і повтори, і риторичні вигуки.
Відомо, що від самого початку колядки були язичницькими творами, і лише з часом (а відбувалось це дуже повільно) вони почали вбирати в себе елементи християнства, і так почали у текстах з’являтись біблійні імена та назви. Навіть після прийняття християнства на території України у людей дуже довго не було можливості читати Біблію.
Через це почали з’являтись твори, написані простими людьми, які були відображенням їх бачення біблійних образів. Але довгий час у них зберігались ще й язичницькі уявлення, тому й виходило так, що язичництво і християнство змішувалось в одному тексті, прикладом чого є й дана колядка. А називають такий твір апокрифічним.