Вірш «Вчись у природи творчого спокою…» Євген Плужник

Вірш «Вчись у природи творчого спокою…» Євгена Плужника відноситься до пейзажної лірики автора, що намагається продемонструвати всю велич краси природи, яка є незбагненною для людини. Разом з тим, люди мають тяжіти до краси природи, адже на глибоке переконання автора вона полягає в гармонії. Саме гармоніє має бути основоположником людського життя, бо несе в собі спокій, урівноваженість та показує, що людина є зрілою. Це можливо не тільки в спокої з самим собою, а й з природою, невід’ємною частиною якої людина і є.

Якщо ж мова заходить про головну думку твору, то Плужник говорить про те, що природа є вічним натхненником людини. Остання може помилятись, хибити та піддавати все сумніву, що часто-густо стає причиною поневірянь та безпорадності людини в житті. Натомість природа завжди робить так, як їй каже її серце, до чого і автор закликає свого читача. При цьому людина має мати власні переконання, що будуть відповідати ідеям загальнолюдської моралі. Лиш так вона не зійде з вірного шляху та не схибить.

Важливу роль в поезії грають образи. Серед найважливіших можна відзначити озера, журавлів та осінь. Озера є нашим життям, сповнене як радості, так і горя. Журавлі – ідеал для людини, які перебувають в гармонії з природою, слухаючи її поради. І обрамленням над цієї картиною є осінь, що завжди асоціюється з виваженістю похилих років. Цей образ показує духовну зрілість, коли метушня відходить на другий план, а людина стає гармонійною частиною світу.

Вся праця Плужника є глибоко філософськими роздумами про загально людську проблему – пошук себе. І для автора орієнтиром в цих пошуках є саме природа, адже вона ніколи не шкодить собі цілеспрямовано, перебуваючи в перманентному стані спокою.

Слухати читання вірша «Вчись у природи творчого спокою…» Євгена Плужника онлайн