Вірш «Давня весна» Леся Українка
- Автор: Леся Українка
- Рік: 1894
- Жанри: ☘️ Вірші про весну | ⭐️ Вірші, поезія ⭐️ | Вірші класиків
Читати онлайн вірш «Давня весна» Лесі Українки українською мовою
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
1894 року.
Аналіз вірша «Давня весна» Лесі Українки українською мовою (паспорт твору)
Вірш «Давня весна» Леся Українка написала у 1894 році, він став частиною поетичного циклу «Мелодії» і увійшов до збірки «Душа і мрії». Це поетичний твір написаний у жанрі пейзажної лірики, в якому поетеса виражає свої враження від спостереження за красою природи. Вона бачить весну і від цього їй на душі стає краще, веселіше, навіть вдається на деякий час забути про свою хворобу і відволіктись від фізичних страждань. У вірші відчувається радість людини, яка отримує справжнє задоволення від того, що приходить весна. Єднання людини і природи – це провідний мотив даного твору.
Весна у вірші персоніфікується, тому стає схожою на людину, яка може виконувати певні дії. Весною люди відчувають прилив сил, як природа пробуджується від зимової сплячки, так і в людському тілі з’являється енергія, їй хочеться діяти і жити. А для Лесі Українки весна була особливим періодом ще й тому, що їй ставало трохи легше, хвороба ніби відступала на якийсь час і вона могла просто радіти життю і насолоджуватись пробудженням природи.
У даному творі весна стає для поетеси подарунком, адже починається усе з того, що вона цю пору року може бачити, але через хворобу не має сил, щоб їй радіти. Леся Українка почувалась самотньою і хворою у той час, коли природа вже розквітала і буяла. Їй здавалось, що весна про неї просто забула, і від цього було дуже сумно.
Але настрій змінився, коли раптом у вікно «зазирнули» гілки яблуні, уквітчані цвітом і зеленими листочками, а потім почувся пташиний спів. У цей момент поетеса змогла відчути себе частиною природи, своє єднання з нею. То був найкращий подарунок весни, який назавжди залишився в її душі.
Окрім уособлення у творі є порівняння, епітети, повтори, гіпербола та риторичні оклики. Читаючи вірш, можна відчути, як змінюється настрій – від суму до радості і вдячності природі за той дарунок, який вона принесла. А знаючи, що писався він під час хвороби Лесі Українки, стає зрозуміло, чому вона так гостро і глибоко все відчувала.
Слухати читання вірша «Давня весна» Лесі Українки онлайн
Вам також можуть сподобатися ці твори:
Додати відгук на вірш «Давня весна» Лесі Українки
Популярні поети
