Вірш «Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь! / Контра спем сперо)» Леся Українка
- Автор: Леся Українка
- Жанри: ⭐️ Вірші, поезія ⭐️ | Вірші класиків
Читати онлайн вірш «Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь! / Контра спем сперо)» Лесі Українки українською мовою
* Без надії сподіваюсь! (Лат.)
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
[2 травня 1890 р.]
Аналіз вірша «Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь! / Контра спем сперо)» Лесі Українки українською мовою (паспорт твору)
Вірш «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь») Леся Українка написала у 1890 році. Ці життєствердні віршовані рядки народились у поетеси у той період, коли хвороба, яка була присутня у її житті з дитинства, в черговий раз загострилась і спричиняла тяжкі фізичні страждання. Та навіть у такі моменти талановита поетеса знаходила слова, щоб висловлюватись у позитивному руслі, вірити у краще і цим же підбадьорювати інших. Твір увійшов до її збірки «На крилах пісень».
Даний вірш є прикладом особистої лірики, а написаний він у стилі неоромантизму. Лірична героїня твору – це і є Леся Українка. Вона ще молода і вірить у те, що попереду ціле життя, але не варто витрачати час даремно або на сльози. Потрібно налаштовувати себе на те, що все буде добре, що навіть важкі часи минуться.
Героїня, як і сама поетеса, показана особистістю сильною, вольовою, оптимістичною і яскравою. Вона розуміє, що для молодості сум і безнадія – це щось протиприродне і непотрібне, тому і відповідає сама собі словами «Буду жити!» і «Без надії таки сподіватись».
Серед художніх засобів, які Леся Українка використовує у вірші, можна побачити звертання, метафори, епітети і анафору з гіперболою. Твір вирізняється своєю простотою і оптимізмом, він піднімає настрій і вселяє віру у щось краще. Згадує у вірші поетеса і відомого персонажа з древньогрецької міфології, якого звали Сізіфом. Вона переосмислює його образ і говорить про те, що не боїться «на гору круту крем’яную камінь важкий підіймать», бо знає, що всі труди не будуть марними.
Долаючи власну недугу, поетеса вийшла на новий рівень і почала говорити не лише про себе, а загалом про героїчних людей, які готові боротись за правду і справедливість, долаючи будь-які перешкоди на шляху. Вона наголошувала на незламності людського духу і на тому, що оптимістичний погляд на життя можливий за будь-яких обставин.
Слухати читання вірша «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь») Лесі Українки онлайн
Вам також можуть сподобатися ці твори:
Додати відгук на вірш «Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь! / Контра спем сперо)» Лесі Українки
Популярні поети
