Байка «Зозуля і півень» Леонід Глібов

Байка Леоніда Глібова “Зозуля і півень” — це яскравий приклад сатиричного твору, в якому автор висміює людські слабкості, а саме підлабузництво та взаємне вихваляння заради особистої вигоди. У цій байці Глібов використовує алегорію, зображуючи людські риси через поведінку птахів, що є типовим для байок.

Тема

Основна тема байки — лицемірство та взаємне вихваляння між людьми, які не мають щирості в своїх словах. Автор показує, як персонажі за допомогою лестощів створюють ілюзію приязні, яка, насправді, базується лише на самолюбстві та вигоді.

Сюжет

Сюжет байки розгортається довкола діалогу між Зозулею та Півнем. Вони вихваляють один одного: Півень захоплюється мелодійним співом Зозулі, а Зозуля відповідає йому взаємними компліментами. Їхній діалог створює враження справжньої дружби, проте цей фальшивий взаємообмін похвалами перериває Горобець, який вказує на їхню лицемірність та безглуздість подібної поведінки. Його коментар висміює Зозулю та Півня, відкриваючи справжню суть їхніх слів — взаємне вихваляння без жодної щирості.

Ідея

Головна ідея байки полягає у засудженні лицемірства і підлабузництва. Глібов наголошує, що така поведінка є нещирою і навіть шкідливою. Він використовує персонажів Зозулі та Півня, щоб продемонструвати, як лестощі можуть бути інструментом взаємної вигоди, але не ведуть до справжніх і щирих стосунків. Автор також підкреслює, що лицемірство рано чи пізно стає очевидним для оточуючих, як це сталося у випадку з Горобцем.

Персонажі

• Зозуля — символ підлабузництва. Вона вихваляє Півня, щоб отримати від нього взаємну похвалу. Це підкреслює її нещирість і лицемірство.
• Півень — також лицемірний персонаж, який відповідає взаємністю на компліменти Зозулі. Його поведінка свідчить про прагнення вигоди через похвалу інших.
• Горобець — єдиний персонаж, який виступає в ролі правдоруба. Він викриває Півня і Зозулю, вказуючи на їхню лицемірність і безглуздість такого взаємного вихваляння.

Мораль

Мораль байки можна звести до народного прислів’я: “Рука руку миє”. Глібов показує, як люди часто використовують лестощі для досягнення своїх цілей, але така взаємність не має нічого спільного з щирістю чи справжньою підтримкою. Автор закликає не захоплюватися пустопорожніми похвалами та підлабузництвом, адже вони є виявом нещирості й часто викликають зневагу оточуючих.

Таким чином, байка “Зозуля і півень” є яскравим прикладом того, як Леонід Глібов використовує сатиру для критики суспільних пороків. Через алегоричні образи птахів він майстерно розкриває тему лицемірства та підлабузництва, засуджуючи їх як негативні явища, що заважають будувати справжні стосунки між людьми.