На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
21 (8) березня 1918 р.
Вірш «Пам’яті тридцяти» Павла Тичини розкриває читачам біль та гордість, які переповнювали письменника в часи героїчної боротьби українського народу за свою незалежність. Історичною передумовою, яка лягла в основу твору, стали події бою під станцією Крути, та події після нього. Це одна з самих героїчних та одночасно трагічних сторінок події національно-визвольних змагань, що точилися в 1917-1921 роках.
Події 29 січня 1918 сколихнули тогочасну Україну, і письменник, як сучасник тих подій, не міг пройти повз них. В формі віршу він віддає шану загиблим воїнам, уславлюючи їх подвиг, та намагаючись зрозуміти, чому цвіт нації мав таку трагічну долю, що мусив гинути за власні ідеали.
Тичина написав свій вірш незадовго після події бою, коли весь Київ та вся інтелігенція України оплакувала загиблих. Очевидно, що це вплинуло на зміст твору, та особливо на його настрій, який можна охарактеризувати як промовистий, окличний та експресивний. Письменник не приховує того, що в його душі зіштовхнулися максимально різні та одночасно дуже сильні емоції.
З одного боку, він в захваті від того, який подвиг зробили молоді люди – курсанти училищ та звичайні київські студенти, що були мобілізовані для захисту молодої української держави. З іншого боку, важко не відчувати трагічність моменту в силу того, що тридцять воїнів-захисників не повернуться додому.
Важливою особливістю цього твору є те, що його жанром є вірш-реквієм. На такий висновок наштовхує те, що письменник присвячує його воїнам, які загинули за свою країну та увіковічує їх героїзм. На цю ідею також працюють використані Тичиною художні засоби – епітети, метафори та анафори.