Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка

Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» Лесі Українки увійшов до її збірки «Думи і мрії», а написано його було у 1896 році. Цей поетичний твір є прикладом громадянської лірики. У ньому поетеса розмірковує на тему того, що слово може бути могутньою зброєю у руках людини, яка точно знає, як його використовувати. Леся Українка порівнює слово з мечем, який здатен її захистити, з допомогою якого вона може добитись справедливості.

Розповідь ведеться від імені ліричної героїні, яка звертається до слова так, ніби це жива істота. А якщо це зброя, то нею може скористатись не лише героїня, а й ті, хто прийдуть після неї. Тому вона і прагне цю зброю вдосконалити, зробити ще гострішою і небезпечнішою, щоб ті, кому вона дістанеться потім, могли швидше і ефективніше знищувати нею ворогів.

Важка хвороба, яка проявилась ще у дитинстві поетеси, згадується нею і у творах, у тому числі у цьому вірші. Тут вона говорить, що в її хворих руках цей меч довго й не прослужить, але прийдуть нові месники, які його підхоплять і зможуть використати значно ефективніше.

Леся Українка користується великою кількістю художніх засобів, щоб передати всю силу і глибину своєї думки, щоб донести до людей ідею. Серед них можна побачити епітети, порівняння, метафори, уособлення і антитезу. Окрім того, вірш переповнений риторичними окликами, звертаннями і запитаннями, у яких вона звертається до Слова.

Чому взагалі з’явився такий твір у Лесі Українки? Поштовхом до його написання став додаток до Емського указу, про який поетеса дізналась. У ньому значилась заборона всього українського. Протестуючи проти такого свавілля, неподобства і жорстокості, Українка вирішила сказати і своє слово, маючи тверде переконання, що воно матиме значення.

Слухати читання вірша «Слово, чому ти не твердая криця» Лесі Українки онлайн