У ржі на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок сорочки:
— Ви дівочки, подружки,
Да дайте мені мні сорочки,
Хоча худенькую, да аби біленькую,
Хоч не біленькую, да тоненькую!
Вірш «У ржі на межі» є особливим для української народної творчості. Він поєднує в собі співучість української мови та красу природи рідного краю, яка оспівувалась минулими поколіннями. Міфологічність та одухотворення всього навколо були важливими складовими української культури в минулому, коли люди сприймали цей звіт інакше. Сьогодні, ці твори, де оспівується віра людей в міфи, сприймаються більш метафорично, хоча колись вони мала інший зміст. Зрештою, весь текст пісні підкреслює те, наскільки природа в минулому була ближчою до людей, й навіть міфічні істоти мали вплив на їх життя.
Головною героїнею твору є Русалка. Цей персонаж має чимало різних образів в народній творчості, проте, що особливо, в цій пісні він не має негативного контексту. Героїня, всього лиш, намагається бути схожою на звичайну дівчину, просячи у інших дівчат, що сидять на березі річки, сорочку, аби в ній вийти в світ та побачити інших людей. Сам образ русалки відсилає до специфічного жанру народної пісні – русальної пісні. Це один з календарно-обрядових видів текстів, які співаються під час язичницького свята, яке більш відомо як Русальний тиждень.
В дні свята люди співали не лише пісень, але й намагались відтворити ті образи, що були пов’язані з духами оди та землі, від яких, за повір’ями, й походило життя. Під час Русалкового тижня образ головної героїні цієї пісні є одним з центральних, а з важливих також варто згадати образи води та річки, які також згадуються в тексті. Останні підкреслюються і художніми засобами, зокрема епітетами, якими наповнений весь текст, що додають йому не лише художньої, але й змістовної краси. Всі ці складові витончено поєднується разом, утворюючи чудову картину літнього вечора на березі річки, що не може не тішити серце при прочитанні.