Пісня «Ти ж мене підманула»

Пісня «Ти ж мене підманула» є чи ледь не найпопулярнішою українською народною піснею, що коли-небудь бачила світ. Запорукою цього став не лише її легкий та жартівливий сюжет про те, як дівчина не приходила на побачення, на яке ж вона запросила молодого козака. Десятки окремих співаків та музичних гуртів виконували її на сцені та в записі, що також сприяло активній популяризації пісні в середині ХХ століття в Україні, та наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття за її межами. Її добре знають у всьому світі і певно що найбільш впізнаваною українською народною піснею в історії.

Крім свого гумористичного сюжету, пісня має досить досліджену історію свого походження, що якісно відрізняє її поміж інших творів народного авторства. Першим, хто записав згадку про неї, є історик Василь Кисиленко, який зробив це у 1897 році під час своїх дослідницьких подорожей. Але записав її саме етнограф Василь Милорадович. З того часу пісня входила до більшості збірників творів, які називались триндичками. Це самобутня назва молодіжних побутових пісень, які оспівували сцени життя українців.

Сюжет твору в свою чергу оповідає про побутову ситуацію, коли дівчина хитрує з хлопця та не приходить на зустрічі. Цей сюжет зумовлює її виконання в два голоси, чоловічий та жіночий, що, в свою чергу, передбачає зачитування тексту від першої особи. Пісня намагається не лише розвеселити свого читача довірливістю хлопця та кепкуванням дівчини, але й навчити мудрості. Завжди потрібно бути більш обачним, аби тебе не пошили в дурні, змусивши чекати на вітра в полі.

Прекрасний настрій твору та його красу слова доповнюють та розширюють художні засоби. Тут мова йде про класичні повтори, а також про особливу риму приголосних звуків, які постійно чергуються. Саме це робить пісню такою співучою, а текст таким, який дуже легко запам’ятати.