Вірш «Теплі слова» Василь Голобородько

Читати онлайн вірш «Теплі слова» Василя Голобородько українською мовою

Співаймо пісні про кохання,
щоб не вмерло слово “Дунай”,

гуляймо весілля своїм дітям,
щоб не вмерло слово “коровай”,

розповідаймо казки своїм онукам,
щоб не вмерло слово “Змій” —

наповнюймо
цей холодний всесвіт
теплими словами нашої мови,
які народжуються разом із диханням.

лютий 1995

Аналіз вірша «Теплі слова» Василя Голобородько українською мовою (паспорт твору)

Популярні запитання зі шкільної програми:

Провідний мотив вірша “Теплі слова”

Провідним мотивом вірша є мова нації. Автор, будучи українцем, прославляє свою мову – він трепетно ставиться до кожного слова, до чого і закликає інших українців.

******************************************************************

Мова – самобутній ідентифікатор кожного народу та нації, що вбирає в себе різні епізоди з життя кожної людини та цілої спільноти, передаючи їх з покоління в покоління. Так можна коротко описати вірш «Теплі слова» Василя Голобородько, який був написаний на зорі української незалежності.

Твір сміливо можна назвати маніфестом, що сповнений патріотичних посилів та закликів, які мають одну мету – мотивувати свого читача до використання української мови, адже лиш вона може передати всі ті глибинні сенси, які є в народі. Проте автор не робить це шляхом прямого заклику, а радше символами-образами говорить, про що можуть сказати звичайні українські слова.

Народ не може бути роз’єднаним зі своєю мовою, адже вона фактично визначає його культуру, що тягнеться з глибини віків, передаючись з покоління в покоління, роблячи людей єдиним цілим в рамках однієї держави. Героєм рядків Голобородька може бути кожен українець, адже він щиро любить свою країну, цінує її мову й розуміє, що вона має за собою.

Теплі слова, про які пише автор, знайомі кожному. Мова йде про такі слова, як коровай, змій чи Дунай, після яких в думках народжуються образи, що пов’язані з життям людини чи мальовничими місцями України, які знайомі кожному. Саме з таких слів складається життя людини, що йде пліч-о-пліч з нею від першого до останнього дня життя.

Апелюючи до давніх творів українського фольклору, письменник доводить, що його слова мають рацію. Мова має глибоке коріння, й її використання поєднує між собою людей, що мертві, живі або ж навіть не народжені. Словами, що лунають від найближчих тобі людей, життя розпочинається та з ними вона йде в забуття.

Художні засоби, як то персоніфікації чи уособлення, лиш підкреслюють головний мотив, що був описаний вище. Вони служать цій меті, додаючи творові ще більшої мелодійності та художньої краси, власним прикладом доводячи, чого варта мова.

Вам також можуть сподобатися ці твори:

Додати відгук на вірш «Теплі слова» Василя Голобородько

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *