Пісня «Ой весна, весна – днем красна»

Пісня «Ой весна, весна – днем красна», що належить до величного та красивого спадку народних пісень, оспівує собою весняну пору року, яка без перебільшень, відігравала одну з найважливіших ролей в житті людей. Неможливо собі уявити тепле літо, що закінчується багатим врожаєм, якщо перед ним не було весни. Остання мала не лише суто практичне, але й глибоке символічне значення, що сильно закарбувалось в культурі всього українського народу. Її образ, що є центральним в цьому творі, перекочовував в десятки інших, теж народних, або ж вже таких, що мали перо автора.

Сюжетна композиція твору цікава, адже вона створена на основі діалогу, де присутні два запитання та дві відповіді на них. Невідомий ліричний герой, яким може бути кожна людина, що з нетерпінням чекає на весну, задає питання, що принесла весна. І вона, яка в творі є не лише метафоричною порою року, але й персонажем, відповідає, даючи розуміння кожному слухачеві пісні, наскільки вона важлива.

Творові чимало років, але слова весни й донині не втратили своєї актуальності. Найбільш промовистим зі всього, що дає весна, є ягнятко, що в народній уяві відсилає до образу творіння чогось нового, первозданного. Це дозволяє стверджувати, що оригінальні рядки твору були складені ще навіть в дохристиянську добу, адже саме тоді весна вважалась початком нового року.

Серед великої кількості художніх засобів, що наповнюють твір, варто відзначити не лише епітети, якими невідомий автор підкреслює красу, що приносить весна. Не менш важливими є пестливі слова, що лише на перший погляд всього лиш додають твору художньої краси. За їх допомогою читач має змогу зрозуміти, наскільки в своїй суті весна є доброю та прекрасною порою року, яку треба зустрічати піснями та радощами. Таким чином твір ніби стверджує, що покладаючись на весну в очікуванні врожаю та достатку, треба не забувати віддавати їй шану.