Вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергій Єсенін
- Автор: Сергій Єсенін
- Жанри: ⭐️ Вірші, поезія ⭐️
Читати онлайн вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергія Єсеніна українською мовою
Не жалію, не зову, не плачу,
Все мине, як з білих яблунь дим.
Присягання золотом позначений,
Я не буду більше молодим.
Вже нерівно стане серце биться,
Холодок до нього проника,
Тож і світ березового ситцю
Не заманить босого блукать.
Дух бродяжий, ти все рідше ранню
Звеш мене в незвідані путі.
О, моє зів’яле розцвітання,
Буйство зору, спалах почуттів!
Став скупішим я в бажаннях нині.
Чи наснилось ти, життя мені?
Ніби я весною в ранок синій
На рожевім проскакав коні.
Тлінне все, що в світі нам явлене.
Тихо ллється з кленів листу мідь.
Будь же ти навік благословенне,
Що прийшло прожить і одлетіть!
Аналіз вірша «Не жалію, не зову, не плачу» Сергія Єсеніна українською мовою (паспорт твору)
Вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергій Єсенін написав у 1921 році. На той момент йому було 26. Будь-хто сказав би, що це ще дуже молодий вік, і це дійсно так. Але сам Єсенін почувався якщо не старим, то зрілим чоловіком. Мабуть, тому й народився у нього вірш, який відрізнявся за змістом від інших його поетичних творів.
Сергій Єсенін зазвичай писав про щось ліричне, романтичне, любовне, пристрасне. Ще однією улюбленою його темою була природа. А от філософствувань і роздумів про життя та смерть у поезії він не любив, вважаючи, що це не ті теми, які варто оспівувати. Та в момент роботи над даним твором він відійшов від своєї традиції. Цей вірш якраз філософський, бо у ньому поет аналізує своє життя і ніби підбиває певні підсумки, хоча, здавалося б, ще не у тому він віці, щоб таким займатись.
Єсенін завжди відрізнявся від своїх однолітків, тому і в 26-річному віці він уже мав такий багатий життєвий досвід, якого у інших людей може не набратись і за вдвічі більший період часу. Поет багато чого пережив, відчув на власному досвіді, тому й відчував себе значно дорослішим. Окрім того, у своєму духовному розвитку він значно випереджав інших молодих людей.
На самому початку вірша Єсенін заявляє, що ні про що не шкодує у своєму житті, але зміст усього твору вказує на протилежне. У віршованих рядках відчувається сумний настрій поета, який розуміє для себе, що його молодість пройшла, але виправити помилки, зроблені в юності, він вже не зможе, бо неможливо повернути час назад і щось змінити. Зрозуміло й те, що з плином життя поет почав сприймати все інакше. У чомусь він розчарувався, а через це зникли радість і захоплення, з якими він раніше дивився на навколишній світ.
Єсенін розумів, що все тлінне, а значить, його життя теж колись закінчиться. Та чи можна вважати слова із твору пророчими? Однозначної відповіді на це запитання немає, але, можливо, вже тоді інтуїція через творчість щось йому підказувала…
Вам також можуть сподобатися ці твори:
Додати відгук на вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергія Єсеніна
Популярні поети
