Вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергій Єсенін

Читати онлайн вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергія Єсеніна українською мовою

Не жалію, не зову, не плачу,
Все мине, як з білих яблунь дим.
Присягання золотом позначений,
Я не буду більше молодим.

Вже нерівно стане серце биться,
Холодок до нього проника,
Тож і світ березового ситцю
Не заманить босого блукать.

Дух бродяжий, ти все рідше ранню
Звеш мене в незвідані путі.
О, моє зів’яле розцвітання,
Буйство зору, спалах почуттів!

Став скупішим я в бажаннях нині.
Чи наснилось ти, життя мені?
Ніби я весною в ранок синій
На рожевім проскакав коні.

Тлінне все, що в світі нам явлене.
Тихо ллється з кленів листу мідь.
Будь же ти навік благословенне,
Що прийшло прожить і одлетіть!

Аналіз вірша «Не жалію, не зову, не плачу» Сергія Єсеніна українською мовою (паспорт твору)

Вам також можуть сподобатися ці твори:

Додати відгук на вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергія Єсеніна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.