Вірш «Казка про царя Салтана» Олександр Пушкін
- Автор: Олександр Пушкін
- Жанри: ⭐️ Вірші, поезія ⭐️ | Вірші класиків | 🧸 Віршики для дітей | Дитячі вірші
Читати онлайн вірш «Казка про царя Салтана» Олександра Пушкіна українською мовою
Казка про царя Салтана
Олександр Пушкін
Про царя Салтана, про сина його славного й
могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича
та про прекрасну царівну Лебедицю
Під віконцем три сестри
Пряли пізньої пори.
"Якби я була цариця, —
Каже так одна дівиця, —
То сама на цілий світ
Наварила б я обід".
"Якби я була цариця, —
Каже так її сестриця, —
На весь світ сама-одна
Я б наткала полотна".
"Якби я була цариця, —
Третя мовила сестриця, —
Я б родила для царя
Молодця-богатиря".
Тільки вимовити вспіли —
Двері тихо зарипіли,
І до них заходить цар,
Того краю володар,
Бо якраз у ту хвилину
Він стояв побіля тину
І охоче слухав їх,
А молодшу — над усіх.
"Здрастуй, красная дівице, —
Він говорить, — будь цариця
І роди богатиря
Ти для мене, для царя!
Ви ж, голубоньки-сестриці,
Вибирайтеся з світлиці,
Їдьте з нами заразом
До царських моїх хором;
Буде з вас одна ткачиха,
Друга буде повариха".
В сіни вийшов цар-отець.
Всі поїхали в дворець.
Цар недовгий час збирався:
В той же вечір повінчався.
Бучно справили бенкет,
Випивали пиво й мед;
А потому чесні гості
На різьблене ліжко з кості
Вклали спати молодих
І лишили їх самих.
Плаче в кухні повариха,
А над кроснами ткачиха —
І нашіптують біду
На царицю молоду.
А цариця до світанку,
Справджуючи обіцянку,
З тої ночі понесла.
На той час війна була.
Цар надів військове вбрання
І цариці на прощання
Наказав поберегтись,
Злого лиха стерегтись.
Поки він в чужій країні
Вів походи безупинні,
Надійшов і час родин.
Сина Бог їм дав в аршин,
І цариця над малятком —
Мов орлиця над орлятком!
Шле з листом вона гінця,
Щоб потішити отця.
А ткачиха й повариха,
Й сваха баба Бабариха
Загубить царицю хтять,
Перейнять гінця велять;
Шлють царю вони обмову –
Отаке брехливе слово:
"Народилось дитинча –
Не дівчатко, не хлопча,
Не пацюк, не жабенятко,
А невидане звірятко".
Як почув же цар-отець,
Що сказав йому гонець,
В гніві став він мудрувати
І гінця хотів скарати,
Та, отямившися враз,
Надіслав такий наказ:
"Ждать повернення мойого,
Не рішаючи нічого".
Їде царський посланець,
Приїжджає під кінець.
А ткачиха й повариха,
Й сваха баба Бабариха
Переймають посланця,
Подають йому винця
І кладуть в його торбину
Зовсім іншу писанину.
Аналіз вірша «Казка про царя Салтана» Олександра Пушкіна українською мовою (паспорт твору)
Вірш «Казка про царя Салтана» Олександр Пушкін написав у 1831 році, а надрукував роком пізніше у збірці разом з іншими своїми творами. Пушкін був видатним поетом, але не тільки. Писати він міг і казки, прикладом чого є даний твір. Це казкова історія у віршованій формі, у якій розповідається про царя Салтана та його сина, якого хитрістю відправляють на безлюдний острів, а йому потім доводиться докладати зусиль, щоб повернутись додому.
Основою для твору стала одна народна казка, яку поет собі конспектував. Окрім того, деяких персонажів він узяв з різних народних оповідок, які сам колись чув. Перші нариси казки були зроблені ще у 1822 році. Цікаво, що Пушкін розглядав варіант чергувати у тексті віршовані частини з прозовими, але потім вирішив від такої ідеї відмовитись. А от повна версія твору з’явилась у відповідь на пропозицію позмагатись, отриману від Жуковського, з яким Олександр Сергійович активно спілкувався. Той запропонував кожному написати свою версію народної казки у віршах.
Починається розповідь з розмови між трьома сестрами, які сиділи за прядкою і мріяли про те, що б кожна з них зробила, якби раптом стала царицею. Одна обіцяла шикарний бенкет організувати, інша – полотна багато наткати, а третя була голова народити царю сина. Так мріючи, дівчата й не здогадувались, що їх розмову чує сам Салтан. Він несподівано заходить у світлицю і пропонує третій дівчині стати його дружиною. Але про її сестер він теж не забуває і запрошує їх працювати при дворі.
Далі розповідається про те, що цар пішов воювати, а дружина народила йому сина, якого назвали Гвідоном. Салтан дитину не міг бачити, але, коли йому написали, що цариця народила не хлопчика, а якусь невідому істоту, він у це не повірив. Заздрісні сестри сподівались, що він дружину покарає, але цар наказав просто дочекатись його повернення. Але й тут родички цариці знайшли спосіб, як досягти своєї мети і зробити шкоду…
Вам також можуть сподобатися ці твори:
Додати відгук на вірш «Казка про царя Салтана» Олександра Пушкіна
Популярні поети
