Якось-то навесні,
Коли настали теплі дні,
Лелека з вирію прилинув
На дороге гніздо своє,
Що восени покинув
(В житті усяко є!)
Домашній Голуб запитав:
— Де, друже, був?
Що чув?
— До вирію літав.
Злякався – вітер в уші свище,
Із півночі повіяв холодище,
За ним повзе страшна зима…
А в вирію… Зими нема,
Природа стрінула привітом:
Там вічне літо!..—
А Голуб з усміхом йому:
— Тоді ж чому
Ти кинув ту країну,
Розхвалений той рай,
І повернувся на Вкраїну?
— Бо це – мій рідний край!
Любов до рідного — могутнє диво!
Нехай живеш на чужині щасливо,
А туга гірко в серце б’є:
Зове Вітчизна й путь далека,
І ти летиш, як з вирію Лелека
В гніздо своє.
Вірш “Голуб і лелека” Микити Годованця – це символічний твір, у якому автор торкається теми любові до рідного краю, патріотизму та важливості збереження зв’язку зі своєю батьківщиною. У діалозі між лелекою та голубом ми бачимо глибокі роздуми над цінністю рідної землі.
Основна тема вірша — любов до рідної країни та невідривність людини від свого коріння. Лелека, який повертається з теплих країв, зізнається, що хоч там є “вічне літо” і відсутність суворих зим, він все одно повернувся додому, на рідне гніздо. Голуб запитує, чому він залишив той рай, на що лелека відповідає, що його рідний край — це Україна, і любов до неї сильніша за будь-які інші привабливі умови життя.
Автор вірша підкреслює, що любов до рідної землі не залежить від зовнішніх обставин і матеріальних умов. Лелека може жити щасливо в теплих краях, але це не замінює йому зв’язку з рідною землею. Годованець підкреслює, що любов до рідного — це не просто почуття, а могутня сила, що здатна подолати будь-які відстані та труднощі.
Лелека в образній формі втілює людей, які не можуть жити далеко від своєї батьківщини, навіть якщо на чужині існують сприятливіші умови для життя. Це твір про патріотизм, про те, що справжня любов до рідної землі не зникає навіть у комфортних обставинах, які пропонують інші краї.
Вірш вчить нас цінувати своє коріння, не забувати про рідний дім, навіть якщо доля нас відносить далеко від нього. Микита Годованець у своєму творі намагається наголосити на духовній цінності Вітчизни, яка є важливішою за будь-який матеріальний добробут.