Вірш «Доля» Тарас Шевченко

Вірш «Доля» Тараса Шевченка – розмова легендарного письменника української літератури з самим собою. Цим твором він намагається осягнути свій життєвий шлях, давши собі оцінку, як людині. Життя Кобзаря важко назвати легким, адже окрім кріпацтва йому довелося пройти через складну, в моральному та фізичному сенсі, військову службу. Але це не зробило його поганою людиною, та не забрало в нього його Музу, що надихала його творити та писати далі, незважаючи на всі життєві негаразди, що відбувались навкруги. Ліричний герой, або ж сам Шевченко, вдячний долі за те, що вона не поневірялась, та залишалась поряд, не даючи звернути на неправильний шлях.

Важливо розуміти, що цей вірш був написаний майже одразу після того, як Шевченко повернувся з солдатчини, що стала одним з найважчих випробувань в його житті. Це дозволило йому переосмислити те, що відбувалось з ним та прийти до духовного відновлення. Доля виступає не просто уособленням людського буття на землі, а стає справжнім персонажем історії, з яким спілкується Шевченко.

Читаючи вірш, можна зрозуміти, що в своєму житті письменник вважав важливим, та за що він зрештою дякував Долі. Мова йде про здобуття ним освіти та за те, що вона залишила його чесним та справедливим.

Головним лейтмотивом історії стає прийняття себе ліричним героєм. Він не відкидає свого важкого минулого, а також той факт, що йому довелося пройти через багато труднощів та випробувань. Саме вони зробили його таким, яким він є зараз, й зрештою він сам себе вважає людиною. Герой не ховався від проблем, та не шукав легкого шляху в житті, а тому вдячний долі за те, що та стала його поплічником, з яким він пройшов всі найважчі стежки.

Слухати читання вірша «Доля» Тараса Шевченка онлайн