У лісі, лісі темному,
Де ходить хитрий лис,
Росла собі ялиночка
І зайчик з нею ріс.
Ой, снігу, снігу білого
Насипала зима.
Прибіг сховатись заїнько –
Ялиноньки нема!
Їшов тим лісом Дід Мороз,
Червоний в нього ніс,
Він зайчика-стрибайчика
У торбі нам приніс.
Маленький сірий заїнько,
Іди-іди до нас!
Дивись – твоя ялиночка
Сія на весь палац!
Вірш «У лісі лісі темному» Івана Неходи став відомою дитячою пісенькою, яку співають і малюки і дорослі з ними разом у період новорічно-різдвяних свят. Можливо, це навіть найпопулярніший твір на новорічну тематику, який знають в Україні. І хоч слова у творі використовуються зовсім прості, бо ж розрахований він на дитячу аудиторію, та розгортається перед читачами і слухачами ціла історія – цікава і захоплива.
Та не менш цікавою є історія створення цього віршика. Справа у тому, що це українська версія російської пісні про ялинку, яка також багатьом добре відома. Оригінальний текст з’явився у 1905 році, але тривалий час про нього навіть не згадували, бо в СРСР були певні труднощі у питанні того, як потрібно святкувати Новий рік і Різдво, та й чи взагалі варто. Але у 1930-х роках, коли ситуація зі святкуваннями трохи стабілізувалась, пісню знайшли і повернули у публічний простір. Певно, однією з причин цього було те, що в ній Різдво не згадується напряму.
Іван Нехода написав українську версію цієї пісні специфічним способом – не повторюючи жоден рядок оригінального тексту. У якому році це відбулось, достеменно невідомо, але це й не має принципового значення, бо значно важливішим є той факт, що твір у нього народився оригінальний і приємний, і при цьому він жодним чином не суперечить оригінальній версії.
Центральним персонажем дійства, зображеного у вірші, є сірий зайчик (улюбленець дітлахів), а також з’являється і Дід Мороз, який приносить ялиночку, а разом з нею і зайчика туди, де відбувається святкування Нового року. У творі, який написав Нехода, вже немає натяків на революційність чи ще щось, що було характерним навіть для дитячої поезії в СРСР. Пісенька стає улюбленим твором серед дітлахів, і вони із задоволенням її співають і під неї танцюють і сьогодні.
Цікаво, що за часів існування СРСР іншого переробленого варіанту російського твору, крім українського, так і не було створено.