переклад Іван Драч.
Буває, пливучи дорогами морськими,
Аби розвіятись, полюють моряки
На альбатросів тих, що в вишині над ними
Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.
Коли на палубу вже люта сила збила,
Король небес, що знав всі грози без числа.
Волочить важко так свої великі крила,
Мов сніжно-білі два розкинуті весла.
Крилатий мандрівник — який незграбний в рухах,
В польоті буйнокрил — каліка на ногах!
Ще й дражняться — той в дзьоб йому із люльки дмуха,
А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!
Поете! Князю хмар твоя подібна сила,
Між блискавок ти свій у грозовій імлі;
Але під шал образ перешкоджають крила
Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.
Перекладач: М. Терещенко
Джерело: З книги: Зарубіжна література. Хрестоматія. 10 клас: У 2 т. /Автори-упорядники: В.В. Уліщенко, А.Б. Уліщенко — X.: Торсінг, 2002
Альбатрос
Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
Серед нестримних вод розбурханих морів
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,
Що люблять пролітать слідами кораблів.
На палубу несуть ясних висот владику.
I сумно тягне він приборкане крило,
Що втратило свою колишню міць велику,
Мов серед буйних вод поламане весло.
Мандрівник зборканий знесилено ступає!
Плавець повітряний незграбний і смішний!
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.
Поет подібний теж до владаря блакиті,
Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій
Він крила велетня волочить по землі.
Вірш «Альбатрос» Шарля Бодлера увійшов до його збірки «Квіти зла», а написано його було у 1842 році. Це ліричний твір, у якому автор розмірковує про долю людини, яка відрізняється від інших, яка не вписується у стандарти суспільства і перетворюється на мішень, в яку чомусь кожен хоче поцілити.
У вірші багато символів, кожен з яких несе свій зміст. Наприклад, альбатрос – це сам поет, той, хто несе у світ щось добре, світле і прекрасне, а море – бурхливе життя, у якому можуть траплятись різні ситуації. Моряки – це людство, представники якого можуть бути як хорошими, так і страшними.
Поет говорить про мистецтво, як про потужну силу, що несе в собі частку божественного. Душа, яка прагне краси, варта того, щоб її оспівували, бо вона й сама по собі прекрасна. Але є суспільство, яке у своїй сукупності значно сильніше, ніж одна творча одиниця, тому один поет, як і один альбатрос, не може протистояти натовпу. У цьому й велика трагедія, бо під тиском суспільства прекрасна душа, тобто митець, може й загинути. А це означатиме, що у боротьбі між добром і злом перше може програти.
Та все ж Бодлер акцентує увагу на тому, що навіть в момент загибелі мистецтво залишає по собі прекрасний слід, а особистість завжди буде вищою за натовп. У творі автор описує ситуацію, коли птах опиняється на борту корабля і стає жертвою моряків, які над ним сміються і знущаються. Коли він у небі, то почувається сильним і вільним, а коли опиняється серед людей, перетворюється на мішень, і ніхто за нього не заступиться, ніхто не захистить. Так Бодлер показує суспільство, яке не приймає того, хто виділяється з натовпу.
У цьому поетичному творі, як і в багатьох інших, відчувається смуток автора, який і у реальному житті мріяв про щось прекрасне, але воно залишалось недосяжним. Серед художніх засобів, які використовує Бодлер, можна побачити епітети, порівняння та метафори. А написав він вірша під враженнями від морської мандрівки, що тривала майже рік.