Вірш «Запорожці у короля» Степан Руданський

Вірш «Запорожці у короля» Степан Руданський написав у 1858 році, продемонструвавши ним не лише свій поетичний талант, а ще й почуття гумору, оскільки це ще й жартівливий твір. А розповідається у ньому про зустріч українських козаків з польським королем і ляхами, а також про дипломатичність запорожців і їх уміння красиво вийти з недолугої ситуації, перехитривши тих, хто намагався їх у невигідне становище поставити.

Починається сюжет з того, що запорожці прибувають до короля і вітають його. Він запрошує їх сісти, а ляхи тим часом роздивляються гостей і розмірковують, що ж такого зробити, щоб присоромити їх перед королем. І вигадують, що потрібно козаків з довгими і гарними вусами пригостити… сметаною. Ляхи вже уявляли, як будуть потім сміятись над запорожцями, коли їх вуса стануть білими від тієї сметани, але не здогадувались, що українські відважні козаки значно розумніші, ніж про них думають.

Чоловіки попросили, щоб замість сметани їм подали меду, але ніхто й не зрозумів, для чого то насправді було зроблено. Лише потім, коли вони наїлись солодкого, забажали спробувати й сметанки смачненької. Але тепер уже ніхто з вусатих козаків міг не хвилюватись за свої пишні вуса, бо вони вже точно білими не стануть. Чому? Щоб дізнатись цей «секрет», варто прочитати вірш повністю.

Основна думка, яку хотів донести автор до читачів, полягає у тому, що більше поваги до тих людей, яких побоюються. А козаки були і кмітливими, і розумними, і хитрими, але при цьому уміли проявляти дипломатичність і не робити підлих вчинків. За це їх і поважали, а оскільки було відомо ще й про їх силу, то їх багато хто і побоювався. І якщо король ставився до них з повагою, тому й влаштував гарний прийом, то боягузливі ляхи тільки те й могли, що вигадати якусь підлість, але втілити її у життя їм так і не вдалось.

Слухати читання вірша «Запорожці у короля» Степана Руданського онлайн