Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.
І просилася,
І молилася:
– Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять.
– А я сам не піду,
І тебе не пущу,
Бо ти мене старого,
Покинути хочеш.
Куплю тобі хатку,
Іще сіножатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок.
– Ой не хочу хатки,
І ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка.
Ой ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга,
А я молоденька,
Гуляти раденька.
Ти за пічку ко-ко,
Я з молодим хі-хі-хі,
Ой ти все спиш, а я плачу,
Тільки літа марно трачу.
Ой під вишнею,
Під черешнею,
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.
Пісня «Ой під вишнею, під черешнею» – це жартівливий твір, який записав Іван Котляревський, але не він був його автором. Насправді автор невідомий, але часто саме Котляревському це авторство і приписують, бо він був тим, хто текст пісні оформив у письмовому вигляді. А розповідається у ній про одного старого чоловіка, поруч з яким молода дівчина – його обраниця, якій хочеться гуляти і веселитись, а він її не пускає, боячись, що знайде молодшого нареченого…
Хоч пісня і написана у жартівливій формі, але тема у ній піднімається серйозна. Нерівний шлюб – це те, що серед українців траплялось, але не вважалось чимось правильним і хорошим. Молодих дівчат нерідко силою видавали заміж за старих, але забезпечених «дідуганів» їх батьки, сподіваючись, що так забезпечать їм безбідне життя у майбутньому.
Деякі дівчата на це не погоджувались, через що виникали серйозні конфлікти з батьками, а деякі, як і героїня пісні, підкорялись чужій волі. Тільки ж про яке щастя могла йти мова, якщо юній дружині хотілось піти на танці чи ще кудись, щоб розважитись, а її старому чоловікові хотілось, щоб вона лишалась вдома. Він був готовий дати їй будь-які матеріальні цінності, та не цього бажала молода красуня. Вона ж мріяла про кохання, а не про «хатку, сіножатку чи вишневий садок».
Чоловіка у пісні зображено людиною, для якої шлюб – це угода, у якій він забезпечує дружину матеріальними речами, а вона у відповідь за це дарує йому любов. Але ж почуття – це не товар, їх не можна придбати за гроші чи речі.
З тексту легко зрозуміти, що ніякої симпатії до чоловіка дівчина не має, а тільки й чекає можливості, щоб від нього «втекти» хоча б на якісь вечорниці, де можна буде поспілкуватись з однолітками. Головній героїні хочеться поспівчувати, бо щастя у такій родині їй не побачити,а душевні муки гарантовані…