Вірш «Задзвени із глибини» Генріх Гейне

Вірш «Задзвени із глибини» Генріха Гейне увійшов до циклу творів «Нова весна» у збірці «Нові поезії» і став прикладом того, як він писав пейзажну лірику. Хоча розповідається у творі не лише про природу, а й про почуття, які народжуються у людських серцях найчастіше навесні, коли природа пробуджується від зимового сну, а душі людей – від холодного мороку.

У вірші є два центральних образи – троянда і весна. Перша символізує кохання і дівчину, до якої ліричний герой має почуття, а друга – відчуття розквіту у природі і у серцях людей. Композиційно твір складається з двох частин (має дві строфи). На початку ліричний герой показаний сумним, тим, кого відвідують печальні думки. Але потім його настрій змінюється, бо з’являється передчуття весни, яка невпинно наближається, і сподівання на те, що все ще зможе відродитись – і природа, і його чуттєвість.

Автор показує у вірші як реальність, яка оточує людину, так і внутрішній світ героя, у якому відбувається багато процесів, де оживають почуття, розквітає ніжність і зароджується любов. А от троянда у нього – це символ статичності і навіть байдужості. Так, вона гарна на вигляд, але холодна. Своєю красою вона може зачаровувати, викликати у когось почуття, але сама на них не здатна. Та у вірші вона стає нагадуванням герою про кохання, яке він колись переживав, і про яке досі має теплі спогади.

Гейне використовує метафори, епітети та повтори у якості художніх засобів, щоб передати переживання ліричного героя і розповісти про його емоційний стан. А прийом, коли в природі і в душі людини відбуваються одні й ті ж процеси, називається паралелізмом, і він теж застосовується у творі.

Вірш створює лірично-романтичний настрій і підштовхує читача пригадати власні переживання, пов’язані з коханням, молодістю і тим періодом у житті, коли в серці навесні зароджувались прекрасні почуття. Твір має лише вісім рядків, але ж скільки у них закладено емоцій…

Слухати читання вірша «Задзвени із глибини» Генріха Гейне онлайн

Додати відгук на вірш «Задзвени із глибини» Генріха Гейне