Вірш «З дитинства: дощ» Василь Голобородько

Вірш «З дитинства: дощ» Василь Голобородько написав у 18-річному віці (1963 рік), продемонструвавши свій талант, особливо у створенні пейзажної лірики. Цей твір однозначно відрізняється від інших, написаних у такому ж жанрі, але у тому й проявляється індивідуальність автора, щоб писати те, чого ще ніхто не писав. Хоча тема насправді не нова, бо про дощ (а саме йому присвячено вірш) багато хто з поетів вже говорив у своїх творах.

У Голобородько дощ вийшов якимось незвичним, унікальним і цікавим. Він побачив його в образі зеленого волосся, яке обплітає все довкола і його самого, бо говорить поет від свого імені. Цікаво, що дощ, який зазвичай зображають у якості символу смутку й печалі, тут показано теплим і приємним. Від нього не псується настрій, не виникає бажання кудись заховатись, щоб тільки не намокнути. У поета все навпаки – дощ асоціюється з приємними спогадами про дитинство і батьківську хату, про дерева і дорогу, які знайомі з ранніх років.

У творі згадується багато різних предметів і явищ, але всі вони існують не окремо один від одного, а ніби складають одну картину, вплітаються у неї пасмами дощу. Ліричний герой, як і сам поет, дивиться на світ крізь власну призму – специфічну і оригінальну. Така нестандартна поезія комусь може видатись аж занадто дивною, але вона має своє призначення – дати змогу людям включити фантазію і поміркувати, помріяти, створити власні образи.

Навіть сильний дощ не лякає героя, бо він знає, що колись це припиниться і знову стане тепло й затишно. Коли людина живе у гармонії з природою, її ніщо не може налякати чи засмутити, адже всі погодні явища – це частина життя.

Серед художніх засобів, які використовує літератор, можна побачити метафори, анафори, епітети, порівняння і повтори. А персоніфікація – це засіб, щоб показати, що автор сприймає природу як живу істоту, яка може поводити себе по-різному, тому й настрій у неї може змінюватись, як і у людей.

Слухати читання вірша «З дитинства: дощ» Василя Голобородька онлайн