Вірш «Як у поле вийду, пов’яжу хустину» Людмила Теплова

Як у поле вийду,
Пов’яжу хустину
На берізку я.

Так душа радіє,
Наче на горбочку
Знов стоїть усміхнена
Матінка моя.

Ти, хустино мила,
Будь, як луг, зелена,
На твоїм хай полі
Квіти розцвітуть.

На тобі, хустинко,
Все життя минуле –
Чорне і червоне
Поруч досі йдуть.

Мамина хустинка –
Оберіг для доні.
Хай недобра доля
Доню омина.

Мамина хустинка –
Як стежинка в полі.
Ось пригріє сонце –
І хмарин нема.