Вірш «Яблука доспіли, яблука червоні!» Максим Рильський

Вірш «Яблука доспіли, яблука червоні!» Максима Рильського показує взаємодію і взаємозв’язок між людиною і природою. Твір було написано у 1911 році, а пізніше він увійшов до збірки «Під осінніми зорями». Читаючи перший рядок вірша, можна подумати, що далі буде пейзажна лірика, та це оманливе відчуття, бо насправді темою твору є кохання.

Він і вона – двоє закоханих, які разом йдуть «стежкою в саду». Ліричний герой звертається до дівчини ніжно, називає її коханою, та це не означає, що у майбутньому вони також будуть разом. Насправді їх стосунки наближаються до фіналу, і кожен з них це вже відчуває. Так іноді буває, що кохання, як ті яблука в саду, дозріває. А щоб воно не почало «псуватись», як це зазвичай буває з плодами, які вчасно не зірвали, потрібно розійтись.

Любов героїв «достигла», вони нею насолодились, узяли все, що могли, а далі кожен має йти своєю життєвою стежиною. У передчутті цього моменту у серці ліричного героя «щось тремтить і грає». Він просить кохану поцілувати і обійняти його востаннє. А кульмінаційним моментом твору і його головною думкою є останній рядок. У ньому поет говорить про те, що тільки той, хто справді вміє любити, може і розстатись достойно.

Розставання – це момент важкий, для когось навіть трагічний, а щоб полегшити біль від нього, потрібно все робити з любов’ю, стараючись не завдавати болю. І якщо в серці людини була любов до когось, то в момент прощання не виникне бажання сказати чи зробити щось неприємне чи огидне, навіть якщо у цю мить вона сама відчуватиме душевний біль.

Герої вірша – люди благородні, у них чисті помисли і немає ненависті в серцях. Вони з повагою ставляться один до одного і до свого спільного минулого. Так, прощатись їм сумно, але вони роблять це з розумінням, даруючи останній раз своє тепло через обійми і поцілунок. А пейзажна картина, яку описує в останній строфі поет, відтіняє їх смуток і біль.

У творі багато епітетів та метафор, з допомогою яких Рильський передає почуття героїв і їх душевний стан.