Вірш «Тішся, дитино, поки ще маленька» Леся Українка

Вірш «Тішся, дитино, поки ще маленька» Лесі Українки увійшов до її збірки «В дитячому крузі», де були зібрані поетичні твори, написані для дітей. Звісно, прославилась поетеса віршами про кохання і про події, які відбуваються з дорослими людьми, але й для маленьких читачів вона теж писала. Дітям присвячено не так вже й багато творів, але кожен з них вартий уваги. От і про цей вірш є що сказати.

Написала його Леся Українка у 1891 році, і тоді ж його було вперше надруковано у журналі. А вже у 1904 він увійшов до збірки і був виданий разом з іншими дитячими віршами. У них поетеса говорить не лише про дітлахів, а й про природу, тому і в цьому поетичному творіння можна побачити елементи її опису. Наприклад, у ньому згадуються гори високі, цілюща водиця, сизокрила голубка.

У даному вірші поетеса говорить про дитинство, як про найкращу пору життя людини. Звертається у творі Українка до маленької дитини, нагадуючи їй про те, що зараз вона у тому віці, коли можна мріяти, фантазувати, поринати у свої бажання. Та важливо зуміти і у дорослішому віці зберегти цю здатність – вільно думати і до чогось прагнути.

Дорослі читачі можуть знайти у творі і для себе важливу ідею. Наприклад, про те, що яким би не було життя, які б труднощі чи біди не траплялись, а варто плекати в собі ту внутрішню дитинку, бо в ній зберігається творча частина особистості – вільна, мрійлива, здатна вірити у дива і їх же творити.

У дитинстві можливим здається все, навіть щось неймовірне і фантастичне. Думками можна полинути куди завгодно, у будь-які світи. Ця здатність може бути цілющою для душі, особливо у моменти смутку чи якоїсь біди. Звучить вірш ніжно і навіть казково, а у заключних рядках поетеса каже напутні слова, які приємно чути, та й дослухатись до її поради хочеться.

У творі використано багато зменшувально-пестливих слів, які створюють атмосферу ніжності і ласки. А якщо спробувати вірш наспівати, то може вийти чудова колискова.