Вірш «Пряля» Ліна Костенко

Постмодернізм в українській літературі представлений чималою кількістю письменників та письменниць, що своїм талантом в художній формі передавали тендітні, незвичайні та зворушливі почуття. Такими почуттям просякнутий вірш «Пряля» Ліни Костенко, що присвячений зимі. Авторка вбачала неймовірну красу та силу в природі, знаходячи в ній сотні відтінків прекрасного, які неможливо описати словами будь-якої мови. Через систему символів, образів та метафор Костенко намагається показати читачеві те, що відчуває, споглядаючи зиму.

Сюжет твору розкривається навколо пралі, що є образом зими, як пори року. Праля – це жінка, що пере прекрасний та дивовижний білий одяг, вкриваючи ним всю землю. Ця картина захоплює, адже письменниця дає на неї унікальний погляд, дозволяючи віднайти в ній щось захопливе, таємниче та цікаве. Своїми майстерними руками вона все вкриває білими полотнами: гори та їх вершини, поля, вікна людських осель. Своєю увагою не оминає нічого, і ця спокійна, тиха картина снігу, що поступово замітає все навкруги, заспокоює письменницю. Саме спокій, як почуття ліричної героїні, відіграє найважливішу роль. В ньому вона знаходить щастя без метушні та зайвих турбот.

Цікавим є оформлення твору. Костенко використовує різні види повторів в кожному з трьох строф. В першій має місце перелічення й повторення однакових слів, що створює ефект відлуння від вже згаданої спокійної тиші. В свою чергу друга строфа має яскраво виражені єдинопочатки, тим самим поєднуючи різні рядки в єдину, тісно сплетену картину. І наприкінці можна побачити асонанси, якими починається та закінчується весь твір. Тож окрім прекрасного ідейного наповнення твір має неперевершене стилістичне оформлення, нагадуючи словами звуки зими, що розвивається за вікном будинку.

Слухати читання вірша «Пряля» Ліни Костенко онлайн