Вірш «Пісня про рушник (Рідна мати моя)» Андрій Малишко

Вірш «Пісня про рушник» Андрія Малишка визнаний критиками та численними поціновувачами творчості письменника як вершина його досягнень в літературі. Причин цьому чимало, проте головною є неймовірний симбіоз символів, як загальноукраїнських, що є близькими кожному, та таких, які автор витворив сам. Малишко дуже тонко відчував українську культуру, що й продемонстрував в своєму вірші, взявши рушник, як невичерпний символ любові, поваги та вдячності своєму корінню та батькам. Ніщо не може наповнити серце такими високими та сильними емоціями, як кохання, особливо, коли мова йде про любов матері до своєї дитини.

Хоч твір написаний в течії неоромантизму, це не заважає йому послуговуватись рисами символізму, яких в ньому чимало. Першим таким символом є вже згаданий рушник. Разом з ним автор пов’язує повір’я про те, що коли син йде з батьківського дому, мати дарує йому рушник в знак благословення на щасливу дорогу в житті та щастя в майбутньому.

Навколо цього образу також розкривається тема рідного краю – місця, де ти виріс та став тим, ким будеш на протязі всього життя. Саме через тему матері, як святої та непогрішної людини в житті кожного, автор передає сенси, які, напевно, ніколи не будуть вичерпними.

Сюжет всього твору можна охарактеризувати як сповідь головного героя до матері. Письменник підбирає дуже влучні слова, створюючи не тільки візуальний образ у вигляді вже згаданого рушника, а й слухові та символічні, що відбивають уявлення поета про його рідний край. Недарма вірш Малишка є піснею, тому його було покладено на музику, що тільки підкреслює його художню довершеність. Теплі відчуття до дому, матері, Батьківщини головного героя не можуть не знайти відгук в серці кожного з читачів. Будь-яка людина, що читатиме вірш, згадає власні інтерпретації.

Слухати читання вірша «Пісня про рушник» Андрія Малишка онлайн