Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Пісня «Ой у лузі червона калина» Степана Чарнецького була написана у 1914 році і стала справжнім гімном для січових стрільців, рух яких в Україні у той час був особливо активним. За допомогою віршованих рядків цього твору автор возвеличує відважних стрільців, мужніх чоловіків, які боронять Україну, віддають за неї своє життя або ж змушені сидіти у ворожому російському полоні. Автор показує січових стрільців як людей сильних, хоробрих і дружніх, готових ризикувати собою, щоб допомогти побратимам.
Провідним мотивом пісні є любов до Батьківщини, а за жанром її можна назвати літературною молитвою. Хоча молитва й асоціюється зазвичай з якимось проханням, але у даному творі автор говорить з упевненістю у тому, що перемога буде за українцями, що визвольний похід завершиться звільненням людей. Образ калини, який є провідним у вірші, символізує саму Україну, її боротьбу за свою незалежність, а червоні ягідки – це ніби краплини крові героїв, що впали на землю і її окропили.
Пісня має такий настрій, що кожен, хто її чує чи співає, навіть сумніву жодного не має, що перемога буде на боці України. Цей непереможний дух відчували і січові стрільці, для яких важливо було чимось «заряджатись» перед битвами чи навіть під час них. А вірші і пісні, як відомо, здатні пробуджувати в людях певні емоції і підштовхувати до дій.
Художніх засобів у творі використовується чимало. Серед них і епітети, і звертання, і метафори, і повторення, і риторичні оклики, і інші. А популярності пісня набула після того, як її було використано у виставі «Сонце руїни», де розповідається про гетьмана Дорошенка. Актори театру, які виконували пісню, робили це так гарно, що молоді вона сподобалась одразу ж. Юнаки й дівчата її миттєво підхопили і почали теж співати. Спершу вона стала популярною у Галичині, а потім і по всій Україні.