Вірш «Міст Мірабо» Гійом Аполлінер

Вірш «Міст Мірабо» Гійом Аполлінер написав у 1912 році, увійшов він до його збірки «Алкоголі. Вірші 1898 — 1913». Головною темою твору є кохання, але не те, яке приносить радість і щастя, а те, яке вже спливає і залишає людину наодинці зі спогадами. Це автобіографічний вірш, присвячений конкретній особі, а якщо точніше, коханій дівчині поета, з якою він був у стосунках протягом п’яти років.

Марі Лорансен – саме так звали обраницю Аполлінера, з якою він познайомився, коли був 27-річним молодим чоловіком. Їй на той час було 22 роки, вона вже була художницею і навіть трохи писала поетичні твори. А для Гійома це був час пошуку себе у творчості. Він тільки починав літературний шлях і відходив від виснажливої роботи у журналах. Позаду для нього лишилась і історія нещасливого кохання з однією панною. На щастя, стосунки з Марі складались успішно.

Почуття між молодими людьми були взаємними, і ті роки, поки вони були разом, як стверджував сам поет, стали найважливішими у його житті. Але доля не дала їм можливості прожити разом до старості. Парі довелось розлучитись, і кожен переживав цю подію по-своєму. Але оскільки обоє були натурами творчими, емоції вилились у вірші. У Аполлінера народився цей вірш, а у Марі свій, який вона теж написала у пам’ять про їх стосунки.

Але поет втілив в образах свого твору спогади не лише про Марі, а й про інших своїх коханих. У ньому відображались і смуток розлуки, і роздуми про життя, і розуміння того, що все минає. Для французів цей вірш став символом кохання. У ньому поет нагадав про те, що внутрішні переживання кожної людини мають значення, вони є цінністю, якими б не були мінливими.

Образ ріки Сени втілює у собі життя і час, нагадуючи про те, що все минає, все змінюється, бо життя, як і вода у річці, не стоїть на місці, тому й кохання, яким би сильним воно не було, колись минає.

Слухати читання вірша «Міст Мірабо» Гійома Аполлінера онлайн