Вірш «Мій перший вірш написаний в окопі» Ліна Костенко

Вірш «Мій перший вірш написаний в окопі» Ліни Костенко – антивоєнний маніфест, висловлений в віршованій формі. Твір належить до ранньої літературної спадщини письменниці, що писався в часи, коли спогади про жахи Другої світової війни були живими, а рани ще не загоїлись. Через той конфлікт без перебільшень пройшло ціле покоління людей, що на власні очі застали всі руйнування та смерті, які ще довго та болісно про себе нагадували.

Діти, як найбільш вразливі та невинні, завжди ставали головними жертва і саме їм Костенко присвячує свій текст. Останній не апелює до конкретної війни чи конфлікту, а радше намагається передати глибинні емоції від втрати власного дитинства, що переживає дівчинка, яка стала головною героїнею поезії. Світ навколо неї – вогонь, що пожирає все, що їй близьке. Вона не може його змінити, а йому байдуже на неї, адже дим та вогонь безперестанку продовжують грати свій смертельний танок навколо неї.

Неможливо читати рядки віршу, не зворушившись тому, як письменниця передає емоції своєї героїні, її нерозуміння та страх від того, що не повинні бачити та відчувати діти. Вірш, який вона пише в окопі, «великими, дитячими літерами» – квінтесенція символізму та головного лейтмотиву історії, яка проклинає війну, як явище, безсумнівно руйнівне та жахливе.

Відвертість в висловлених думках та переданих емоціях – це те, чим вірш вражав та продовжує вражати й сьогодні. Мотиви авторки ніколи не можна буде вважати застарілими, адже вони сміливо, безапеляційно та ствердно говорять про те, що ніхто, особливо діти, не заслуговують на те, щоб переживати на собі жах, страх та відчай того, що людство називає війною. Трагічна правда стає головним художнім засобом Костенко, що ніби стоїть поряд з тією дівчинкою, що пише свій вірш.

Слухати читання вірша «Мій перший вірш написаний в окопі» Ліни Костенко онлайн