Вірш «Господи, гніву пречистого» Василь Стус

Вірш «Господи, гніву пречистого» Василем Стусом було написано у січні 1972 року, він увійшов до збірки «Час творчості». Основою твору став канон, запропонований Іоаном Дамаскіном, християнським богословом 8 століття. Вірш написано від імені ліричного героя, який звертається до Бога з проханням не осуджувати його за глибоку віру у те, що людський дух безсмертний.

Через головного героя Стус говорить про власну силу та незламність. Він показує міцний характер людини, яка здатна вистояти і не піддатись впливу обставин, що б там не сталось. Якщо у людини будуть непорушними її моральні принципи, то вона залишиться повноцінною особистістю – людяною і справжньою. І ліричний герой навіть не сумнівається, що він теж так зможе.

Автор використовує ще декілька образів, крім головного героя. Мова йде про образи Бога і матері, у яких вбачається роль орієнтирів людини по життю, саме від них, на думку автора, залежить те, якою людина буде зсередини, якими цінностями і правилами керуватиметься по життю, як буде поводитись з іншими.

Василь Стус доносить до читачів ідею, що лише у випробуваннях загартовується характер і виробляється сила волі, тому і трагічні обставини життя сприймаються ліричним героєм як засіб для зміцнення власного духу.

Можна побачити, що у героя є внутрішня боротьба між своєю слабкістю, про яку знає лише він, бо проявляється вона десь у глибині, і силою, яка в ньому також є. Для нього вкрай важливо залишитись вірним своєму духовному покликанню і залишитись таким, як його виховала мати, нести й далі по життю ті цінності, які для нього єдино правильні.

Поет використовує епітети, метафори і риторичні звертання у якості художніх засобів для вираження своїх думок. Бог і його заповіді для Стуса є опорою, до якої він звертається у важкі часи і в моменти сумнівів.

Слухати читання вірша «Господи, гніву пречистого» Василя Стуса онлайн