Гамлет
Вільям Шекспір
Переклад Леоніда Гребінки
ДІЙОВІ ОСОБИ
Клавдій, король Данії.
Гамлет, син покійного й племінник нинішнього короля.
Полоній, головний королівський радник.
Гораціо, друг Гамлета.
Лаерт, син Полонія.
Вольтіманд, Корнелій, Розенкранц, Гільденстерн, Озрік, Дворянин —придворні.
Священик.
Марцелл, Бернардо — офіцери.
Франціско, солдат.
Рейнальдо, слуга Полонія.
Актори.
Два гробокопи.
Фортінбрас, принц норвезький.
Норвезький капітан.
Англійські посли.
Гертруда, королева Данії, мати Гамлета.
Офелія, донька Полонія.
Привид Гамлетового батька.
Вельможі, дами, офіцери, солдати, матроси, гінці, почет.
Місце дії — Ельсінор.
ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Ельсінор. Майданчик перед замком.
Франціско на варті. Входить Бернардо.
Бернардо
Стій! Хто там?
Франціско
Ні, перше ти назватися повинен.
Бернардо
Нехай живе король!
Франціско
Бернардо?
Бернардо
Він.
Франціско
Прийшли ви без запізнення сьогодні.
Бернардо
Дванадцять б'є. Іди, Франціско, спати.
Франціско
За зміну щира дяка; холод лютий,
Та й моторошно якось.
Бернардо
Спокійне все?
Франціско
І миша не пробігла.
Бернардо
Ну що ж, добраніч.
Спіткаєш там Гораціо й Марцелла,
Скажи їм, хай не баряться на варту.
Франціско
Здається, чути їх. Гей, стій! Хто там?
Входять Гораціо й Марцелл.
Гораціо
Держави друзі.
Марцелл
И слуги короля.
Франціско
Добраніч вам.
Марцелл
Бувай, солдате чесний.
А хто вартує?
Франціско
На посту Бернардо.
Добраніч вам.
(Виходить)
[7]
Марцелл
Бернардо, гов!
Бернардо
Скажи,
Гораціо з тобою?
Гораціо
Наче так.
Бернардо
Вітаю вас, Гораціо й Марцелле.
Марцелл
Ну що, була поява й цеї ночі?
Бернардо
Я ще не бачив.
Марцелл
Гораціо вважає — то химера,
І він, мовляв, нізащо не повірить
У те страшне, що бачили ми двічі.
Я тим-то й ублагав його прийти
Вночі повартувати разом з нами,
Щоб, як привиддя з'явиться, він навіч
Переконавсь і мовив би до нього.
Гораціо
Пусте, пусте, не вийде.
Бернардо
Сядь, і ми
Знов штурмувати будемо твій слух,
Стійкий, як мур, до оповідей наших
Про диво, нами бачене.
Гораціо
Що ж, сядьмо.
Послухаймо, що розповість Бернардо.
Бернардо
Минулу ніч, коли ген та,
На захід від Полярної, зоря,
Дозором обійшовши небосхил,
Дійшла туди, де сяє, я й Марцелл.
Годину щойно вдарило...
Входить Привид.
Марцелл
Тихіше! Бачите, явився знову.
Бернардо
Поставою — мов наш король-небіжчик.
Драма «Гамлет» Вільяма Шекспіра – неперевершена класика батька англійської драматургії, що навіки залишиться серед найбільш відомих творів людства. Зрада, пошуки кохання та прощення, а також загальнолюдська тематика пошуку сенсу буття та його швидкоплинності стали тими речами, за які цю історію вважають еталонним прикладом філософської трагедії. Шекспір сплітає долі багатьох своїх героїв у клубок пристрасті та змов, з якого неможливо вийти живим.
Поклавши в основу свого твору реальну історію про датського принца, письменник поставив собі за мету поглянути на те, чим є буття в уяві та дійсності людини. Співставлення недосяжного ідеалу та мрії, а також проблеми життя та смерті стали тими наріжними каменями, на яких тримається філософський підтекст історії. Остання, в силу особливостей стилю драматурга-письменника, не позбавлена сюжетних перипетій, що спіткають героїв.
В центрі сюжету опиняється Гамлет, що був принцом, батька якого підступно вбили. Герой зустрічається з його привидом й той розповідає йому про свою смерть, покладаючи на сина сподівання, що той відновить справедливість. Покладена батьком ноша з самого початку була непосильною для героя, адже тепер його життя – помста, а все інше втрачає для нього сенс.
Паралельно сюжету про пошуки правди, розвивається романтична лінія між Гамлетом та його коханою Офелією, що через заслання головного героя до Англії, зійшла з розуму й згодом загинула. Через призму цього, Шекспір показує, як на людину може вплинути втрата найбільш близької людини.
Політичні інтриги та боротьба за владу – це завжди загибель людей, як корисних, так і тих, що намагались знайти правду та чинили з наміром віднайти загублену справедливість. Трагізм цього, в контексті історії, розкривається в кульмінації, що не полишає байдужим, адже кожного з героїв розумієш, навіть якщо вони є антагоністами, як Клавдій, що був тим самим вбивцею короля.
Певно, що класика театрального мистецтва драматургії в подобі твору Шекспіра залишиться неперевершеним натхненником для прийдешніх поколінь, через свою водночас простоту та геніальність. В цьому переконують і мотиви, що залишаться актуальними доти, доки житиме людство.