Вірш «Небо (Дивлюсь я на небо та й думку гадаю)» Михайло Петренко

Вірш «Небо» Михайла Петренка – пошук сенсу буття через віршовані рядки, що зворушують та змушують замислитись над власним життям. Письменникові вдалося досягти неймовірного ефекту своїм ліричним твором, адже він не просто красивий в художньому сенсі, але й може доторкнутись до найбільш тендітних струн людської душі.

Між римованими рядками автор та його ліричний герой розмірковують над тим, чому доля буває несправедливою і чи можна очікувати від неї ласки. Безумовно, фаталізм твору справляє сум при прочитанні, проте він не позбавлений чогось прекрасного, такого, що засліплює, немов яскраве небо.

З сюжету віршу можна зрозуміти, що мандрівноиком, думки якого описує Петренка, є знедолений хлопчина-сирота, що міркує про те, чому життя є таким неприхильним до нього. Йому співпереживаєш, адже ніхто не заслуговує на те, аби бути відстороненим від батьківської ласки та турботи, яка, без перебільшення, потрібна всім людям.

Доля прирекла його на довічні муки та страждання, що не вщухають в його серці. Лише в небі він бачить щастя й прагне мати крила, аби стати до нього ближче. Таким чином автор формує філософське підґрунтя свого твору, що говорить про страждання земного життя та спокій, який людина знаходить в «хмарках навіки».

Цікавою особливістю цього твору є те, що він відсилає не тільки до уявлень автора про світ, але й до реальних сторінок його біографії. Мова йде про невдалий роман з жінкою, яку звали Галею Марченко. Батько дівчини не дозволив їй одружитись на простому хлопцеві, яким був письменник, що й, можливо, підштовхнуло його до створення цього віршу. Слава останнього стала такою, що текст був покладений на музику, й його тепер знають по всій Україні. Кожен зможе знайти власні сенси в рядках, що говорять про долю та сенс простого людського життя.

Слухати читання вірша «Небо» Михайла Петренка онлайн