Вірш «Дощ (Благодатний, довгожданий)» Максим Рильський

Чи можна описати звичайну картину природи таким чином, щоб вона була захоплюючою й неймовірною, ніби бачиш її вперше? Вірш «Дощ (Благодатний, довгожданий)» Максима Рильського доводить, що це можливо, якщо мати такий самий талант, яким володів письменник. Останнього можна назвати амбасадором українського пейзажного живопису, що своїм словом передавав всю радість та красу, яку тільки може мати природа.

Вона оточує кожного та супроводжує людину на всьому її шляху, осяюючи собою буття, надихаючи на створення прекрасного, й саме в дощі, якому присвячений твір, автор бачив велику й благодатну силу. Собою він дає рослинам та всьому живому силу, й разом з тим, є прекрасним сам по собі.

Без дощу не буде нічого, ані щастя, ані хлібу, що має для українців сакральне значення. Від дощу залежав статок людей та їх добробут, й про нього та його силу переповідали з покоління в покоління. Рильський, надихнувшись цим, переповідає своєму читачеві в ліричному слові все те, що з давнини переповідали люди.

Разом з тим, він через образ ліричного героя захоплюється красою та щастям, що з собою приносить довгожданий дощ. Останній постає справжньою особистістю, яку відтворює автор, й яка в його уявленні є матір’ю. Цим він відсилає до вже згаданих легенд та оповідей, адже саме дощ, як ніяке інше природнє явище, мав в собі магію та виконував роль покровителя над урожаєм.

Для Рильського епітети та метафори, як головні художні засоби, були звичними. Саме завдяки їм, а також словесній грі прислівників та прикметників, йому вдається оживити образ дощу, що стає не просто явищем, а довгоочікуваним гостем, що приносить з собою свіжість та життєву енергію. Талантом письменника є здатність персоніфікувати та зробити людяним природу й її окремі явища, як дощ, що в цьому вірші постав чимось більшим, надихаючим та захоплюючим.