Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівняши все злото.
Проти свободи воно — лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Вірш «De libertate (Про свободу)» Григорія Сковороди – возвеличення свободи, як найвищого блага, що може мати людина та суспільство. Беззаперечно, що твір належить до патріотичної лірики, адже окрім проголошення свободи, як найвищого блага, письменник бере до уваги історичні події, що відбувались в Україні під час Козацької революції.
Ті події ознаменували собою не лише звитягу козацької зброї, але й довели, що народ на цих землях прагне свободи та готовий за неї боротись. Щасливий лише той, хто вільний, каже письменник, в небезпечні часи, коли посилювалось кріпацтво й народ втрачав своє право володіти та керувати власним життям.
Головним героєм та образом в поетичному творі став Богдан Хмельницький, що очолив національно-визвольний рух. Саме його постать в уявленні народу та письменника стала найбільш знаковою персоною, що відстоювала не тільки власні, але й суспільні цінності, зокрема волю. Сковорода увійшов в літературу не лише як письменник, але й як мандрівний філософ, що збирав мудрість з різних куточків країни. Саме тому він не лише проголошує свободу цінністю та благом, але й міркує над тим, чим вона є та що собою являє. Свободу не можна купити за золото, й воно не варте волі, яка сама по собі є найвищою цінністю.
Окрім визнання ролі Хмельницького, Сковорода робить з гетьмана образ, що уособлює вольність та прагнення боротьбі за неї. В цьому прагненні письменник бачить сенс життя, заради чого варто жити. Сковорода засуджує матеріальне та бажання отримати його, адже лише духовне, зокрема свобода, як важлива складова цієї частини життя людини, варте того, щоб жити. Кріпацькі повстання, які письменник бачив наживо, спонукали його до того, аби висловити свою позицію, яка була однозначною та безапеляційною.