Вірш «Злоначинающих спини» Тарас Шевченко

Тематика боротьби добра та зла серед людей є однією з тем, які відносяться до вічних. Їм присвячені численні твори, картини та інші предмети культури, проте ця тема не обійшла творчість Кобзаря української літератури. Мова йде про вірш «Злоначинающих спини» Тараса Шевченка, в якому автор закликає свого читача чи слухача до того, щоб той усвідомив пропащу силу злих речей, та став на захист того, що вважається праведною справою. Для автора цей твір є унікальним, адже він не апелює до мотивів національної боротьби, а говорить про всім зрозумілі та близькі речі, що зрозумілі навіть без конкретних прикладів.

В боротьбі зі злом свої надії та сподівання ліричний герой покладає на небесні сили, в яких бачить заступника, що не дасть себе скривдити. Також саме в царстві Небесному він бачить ту силу, що дозволить примножити щастя в людських серцях.

Зупинити зло можна не лише покаравши його, але й простивши. Цей мотив можна назвати провідним в християнстві, й вочевидь саме ним надихався письменник, знаходячи суспільне та всеохоплююче щастя не в справедливості, встановленій мечем і карою, а в прощені, що дозволить торжествувати миру й злагоді. Такий мотив і в наш час залишається важливим і актуальним, адже говорить про гармонію, пошуки якої, певно, не зупиняться ніколи.

Особливою ознакою саме цього твору є те, що в ньому Кобзар використовує багато застарілих слів, як то злоначинающий або ж доброзиждущий, що не властиві ні сучасній, ні тогочасній мові. Ними він ніби натякає на те, що його думки мають глибоке коріння, як використані ним в тексті слова.

Головною думкою автора є теза, що всяке добро має не просто повагу та шану в народі, але й заступництво вищих сил. Вони є покровителями, що захищають всіх та все, що в загальнолюдському розумінні можна назвати добром. Так само автор закликає боротись з усіма, хто чинить зло.