Вірш «Заповіт (Як умру, то поховайте)» Тарас Шевченко

Популярні запитання зі шкільної програми:

Кому адресований «Заповіт» Шевченка?

В своєму вірші Шевченко напряму звертається до когось. Хто це і чому саме до них звернені його слова? Шевченко ніби відчував те, що скоро його не стане, а тому звертається до читачів, які повинні подбати про його поховання.

Це вірш-настанова, і звертається Шевченко в першу чергу до свого вірного товариша А. Козачковському. Саме у його садибі поет зіткнувся з жахливими хвилинами передсмертних відчуттів. І якщо б він помер в той час, то саме Козачковський і повинен був би його поховати, адже родина Шевченка була далеко і вони були бідні.

Тема твору «Заповіт»

Тарас Григорович дуже переймався життям простого народу, бо бачив на власні очі, як живуть пани, і в яких умовах змушені виживати селяни. Шевченка це турбувало, і йому хотілось, щоб люди боролись за свою свободу і за нормальне життя. Він вважав за необхідне висловити свої думки у поезії, і в той момент все зійшлось, тому й народився цей вірш.

А ще даний вірш являє собою монолог ліричного героя, який бажає навіки залишитись у рідній землі, щоб «було видно, було чути, як реве ревучий». Україна для нього навіки рідна, і йому не байдуже, що з нею буде навіть тоді, коли сам він зникне назавжди.

**************************

Вірш «Заповіт» Тарас Шевченко написав у 1845 році, а перекладено його більш як на 50 мов по всьому світу. Писав його поет, будучи важко хворим (запалення легенів). У той час він знаходився у Переяславі, а стан його був таким жахливим, що здавалось, що то останні години життя.

Та не лише це спонукало класика написати чи не найголовніший свій твір.

Читаючи віршовані рядки, відчувається вся пристрасть Шевченка, сила його бажання. У момент написання вірша він думав, що помирає, тому й озвучував свою мрію, щоб народ жив вільно, нехай він цього вже й не зможе побачити.

Та все ж поету хотілось, щоб його не забували, щоб пам’ятали, що він був, жив, творив, боровся за правду і волю, що був вірним сином України. Щоб його слова і вірші не розчинились у потоці історії і різних подій, а продовжували підтримувати людей, давали їм силу та натхнення для нових звершень. Тарас Григорович мріяв, щоб народ його «порвав кайдани» і звільнився раз і назавжди.

Слухати читання вірша «Заповіт» Тараса Шевченка онлайн