Вірш «Захочеш – і будеш» Олег Ольжич

Вірш «Захочеш – і будеш» Олега Ольжича увійшов до його збірки під назвою «Вежі», яка вийшла у 1940 році. У творі автор розмірковує про те, які можливості має кожна особистість, і закликає людей не витрачати сили намарно, а бути обачними і раціональними, приймати рішення виважено і відповідально.

З першого рядка поет звертається до читачів із закликом пам’ятати, що в кожній людині є така сила, про яку вона й сама може не здогадуватись. Вона допомагає робити рішучі кроки у житті, приймати вольові рішення, долати труднощі і витримувати всі випробування долі. Автор наголошує на тому, що все в руках самої людини, тому лише від неї і залежить, яким буде її життя.

Слова, які звучать у вірші, мав озвучувати ліричний герой, але його автор не називає, не дає йому імені. Єдине, що можна зрозуміти, так це те, що сам він людина вольова і тому всі його заклики звучать так щиро та емоційно.

Хоч твір і невеликий за розміром, за змістом його можна розділити на декілька частин. Спочатку йдеться про те, що людині потрібно докладати зусилля, щоб збудувати таке життя, про яке вона мріє. Але при цьому необхідно думати, на що сили витрачати варто, а на що ні. Далі висловлюється думка про те, що життя взагалі не для слабаків, бо воно потребує сміливості у момент прийняття важливих рішень і уміння брати на себе відповідальність.

Найголовнішим мірилом правильності вчинків автор називає сумління, бо його голос ніколи не замовкне, якщо людина щось зробить неправильне чи недостойне. Так, іншим щось ще можна пояснити, знайти якесь виправдання своїм діям, але для сумління це все пусті звуки, якщо всередині себе людина знає, що була неправа. Тому у хвилини сумнівів, краще керуватись сумлінням, щоб потім все життя не страждати від його докорів.

Порівняння, повтори, епітети та метафори – саме ці художні засоби використав поет, щоб донести до читачів свої думки, ідеї та емоції через цей патріотично-ліричний твір.