Вірш «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко

Вірш «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко написав у 1962 році, бажаючи зізнатись у любові своїй Батьківщині і закликати інших людей любити Україну так само сильно і щиро, дбати про неї і про її майбутнє. Читаючи віршовані рядки твору, відчувається, що поет не боявся говорити правду, висловлювати почуття і стверджувати, що рідна країна має і завжди матиме для нього надзвичайно важливе значення.

Побудовано твір у формі монологу ліричного героя, який висловлює не лише свою любов до України, а й ненависть до ворогів. Вони для нього не тільки недруги, а й «чорти», яких стало аж занадто багато на землі. До країни ліричний герой звертається як до жінки, називаючи її матір’ю, молитвою, розлукою. У його монолозі виражається патріотизм не однієї людини, а цілого покоління людей. Експресивно та емоційно говорить через свого героя поет.

Серед художніх засобів, які Симоненко використовує, є метафори, епітети, гіпербола, порівняння, а також риторичні питання та оклики. Думку про те, що кожен українець – це водночас маленька краплинка великої країни-матінки, але з цих краплин вона й складається, а без них її просто не буде, поет виражає у останніх двох рядках вірша.

З того, як саме автор говорить про свої почуття до рідної країни, можна зрозуміти, що він пишається тим, що народився саме тут, що Україна для нього рідна держава. Через ліричного героя поет розкриває свою душу і відверто говорить все, що думає, він не боїться бути щирим і відкритим. Для ліричного героя, як і для самого Симоненка, важливою була не тільки сучасність України, а й її історія, її минуле (хай яким воно було важким і трагічним).

Слухати читання вірша «Задивляюсь у твої зіниці» Василя Симоненко онлайн

Додати відгук на вірш «Задивляюсь у твої зіниці» Василя Симоненка