З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я…
Тепер в маю, тепер весною,
Коли цвіте весь божий світ,
Зацвів небесною красою
Очей твоїх небесний цвіт.
І це весною, це в маю
Обсипав душу він мою!
Шумлять, співають ниви, луки…
Як пісня, вся душа моя,
А де її слова і звуки?!
Мовчу, мовчу, о боже,я.
Ні, ні! Тепер, тепер в маю,
Скажу, признаюсь, що люблю!
Забуду все. Лишу твої уста…
Вони, як перший цвіт кохання,
Як хмарка ніжно золота
В журливий час смеркання.
Усмішка їх миліша снів,
Що сняться раз єдиний,
Про них, про них мій буде спів.
Останній, лебединий.
Вірш «З журбою радість обнялась» Олександра Олеся недарма відноситься критиками та дослідниками творчості письменника до інтимної лірики. Цим твором ліричний герой, що уособлює письменника, рефлексує на власну долю та людське життя. Твір ніби намагається зупинити стрімкий плин життя, аби подумати над тим, що воно означає. Життя – поєднання протиріч, в яких людина має визначити хороше і погане для самої себе, до чого власне і апелює назва твору.
Письменник закликає свого читача жити, мріяти та кохати, адже якою б не була доля, людина мусить її прийняти та йти по стежинці власного шляху. Останній не однаковий, сповнений перипетій, злетів та падіння, але кожна людина сама вирішує, як до цього відноситись.
Ліричний герой – це не просто образ самого автора, але й кожної людини. В двох строфах віршу письменник висловлює антитези – суперечливість журби та радості, які в суті своїй завжди залишаються нерозлучними. Їх важко, а подекуди неможливо відрізнити в житті людини, обернувшись та поглянувши на них в минулому. Вони завжди супроводжують людину на її шляху, й ліричний герой захоплено намагається передати те, що відчуває. Твір просякнутий потягом до краси, адже хоч і емоції, про які він розповідає, дуже різні, вони доводять собою те, що життя колоритне та прекрасне.
Щодо художнього оформлення ліричного твору, то воно вирізняється з-поміж інших творів письменника своєю мелодійністю. Під час прочитання можна відчути різні емоції: радість, печаль, натхнення та навіть замріяність. Сам герой є мрійником, який намагається зрозуміти природу, здавалося б, простих почуттів. Суперечливість життя, емоцій людини в ньому призводить до того, що аби усвідомити їхню суть, журба та радість стають істотами, поміж яких і знаходиться людина.