Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
“Що, болить?” – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Популярні запитання зі шкільної програми:
Леся Українка мала трагічне життя через те, що їй випадала величезна кількість випробувань навіть тоді, коли вона була ще дитиною. Але в дитинстві вона, впавши та вдарившись, сміялася, хоч їй і було боляче. Минали роки, письменниця змінювалася, і коли з’являлися нові труднощі, вона, стримуючи гордість, плакала, щоб не сміятися. Вона була гордою, стриманою та сильною.
*************************************
Вірш «Як дитиною, бувало» Лесею Українкою написано у 1897 році, і у ньому можна побачити переживання поетеси, пов’язані зі станом її здоров’я. Ще з дитинства вона почала хворіти, і з часом стан не покращувався. Поетеса розуміла, що її хвороба буде лише прогресувати, оскільки вилікувати її неможливо, але це не означало, що вона не повинна з нею боротись. Українка продовжувала це робити до кінця життя, бо знала, що лише сильна духом людина може впоратись з випробуваннями, які зустрічаються на шляху.
Вірш можна розділити на дві частини, у першій з яких описується маленька дівчинка, яка, незважаючи на свій юний вік, розуміє дуже важливі речі. Навіть тоді в ній вже проявляються гордовитість, терпимість, мужність і витримка, які стануть опорою у майбутньому житті. І навіть якщо вона падає і відчуває біль, нікому про це не говорить, навіть не плаче, а сміється, щоб ніхто й не подумав, що їй болить.
Друга частина твору розповідає про героїню вже у дорослому житті. Багато у чому вона вже змінилась, а найголовніше, зрозуміла, що сміх замість сліз – це занадто «безпощадна зброя», якій піддаватись вже не хочеться. Подорослішавши, героїня майже забула про свою гордість і вже може показати світові свої сльози.
Цим твором поетеса показує, які зміни у ній відбулись з віком. Так, у неї був сильний характер, бо без нього в її стані просто неможливо було б вижити у величезному світі, та моменти слабкості вона також мала право собі часом дозволяти, бо це приносило полегшення.
Читаючи вірш, можна побачити, що поетеса використовувала багато різних художніх засобів. Тут є і традиційні метафори та епітети, і риторичні запитання, і антитези, і повтори. З їх допомогою Леся Українка змогла показати глибину своїх емоції і ті зміни, які з нею відбулись за роки життя, вклавши все це у невеликий за об’ємом твір (у чому теж є прояв таланту).